Нещодавній прес-тур по Черкащині, організований для представників ЗМІ Державною туристичною адміністрацією України, залишив чимало вражень. І справа не лише в особливому дусі козацтва та гайдамаччини, що відчувається на Чигиринщині в Холодному Яру, в неповторній красі природи, вдосконаленої людськими руками на прикладі всесвітньо відомого Уманського дендропарку «Софіївка», або в розумінні того, що десь тут, поблизу міста Шпола розташований географічний центр України. Бо вже на кордоні Київської та Черкаської областей під час вітання на землі, де знайшли останній спочинок Богдан Хмельницький і Тарас Шевченко, ставало зрозумілим, що однією славною минувшиною не обійдеться — передвиборчі реалії сучасності додавали іншого колориту. Вже одразу за топонімічним покажчиком області гостей знайомою посмішкою з бігборда зустрічав провладний кандидат.
Власне, у «бігмордовій» окупації України в президентську годину пік немає нічого дивного. Головне, щоб усе було законно: і за статтею витрат, і за місцем розташування реклами, і без адмінресурсу, звичайно. Стосовно Черкащини, то, подорожуючи лише окремими її куточками, автор нарахував більше двадцяти бігбордових «Я». Серед них лише два блакитно-білих «тому що», якими вже ситий пересічний виборець. Тут свої особливості. Рожево-червоні кольори постерів являють очам іншого Януковича в масах: серед молоді, робітників, ветеранів тощо. І текстівки оригінальні, чого вартий підпис на сіті-лайні, розташованому в самому центрі Черкас: «Дякую народу України, що обрав мене!»...
Та це все так, лірика, бо в кожного обласного штабу того чи іншого кандидата своя фантазія. І в цьому сенсі важко не погодитися з «губернатором» області Вадимом Льошенком, який зазначив журналістам, що Черкащину, духовний центр держави під час передвиборчих перегонів завжди намагаються використати на свою користь ті чи інші політики. Щирість «губернаторських» слів особливо глибоко розумієш, коли приїздиш до історико-культурного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка», розташованого в селах Моринці, Шевченкове і Будище Звенигородського району.
Важко передати відчуття, коли вперше перебуваєш на цій землі, краєвиди якої добре відомі кожному зі шкільних підручників. Атмосфери духовності додає екскурсовод: «У Керелівку, в Моринці і в Будище врочисто, мов до храму, увійди». Увійшли. Село Шевченкове (колишня Керелівка) на перший погляд нічим не відрізняється від будь-якого іншого. Але ж саме тут поховані батьки Кобзаря Григорій Іванович і Катерина Якимівна, тут пройшло дитинство Тараса, про що нагадує відреставрована хата дяка, в якій він навчався грамоти й десь тут, за цим селом, він пас ягнята... Часи минули, і вже хтось інший намагається когось «пасти»: на центральному майдані села, за величним пам'ятником Шевченку, мало не на весь фасад сільського Будинку культури розмістився бігборд зі знайомим «Я». Це вже потім дізнаюсь, що дотепні селяни на таке провладне сусідство відреагували рифмою: «За спиною Кобзаря — Янукович визиря», але відчуття урочистого перебування в храмі мимоволі зникає.
Питання, навіщо в селі, де мешкає близько трьох тисяч осіб, така недешева агітація, відпадає саме собою. Адже ця земля є своєрідною Меккою для українців. За словами гендиректора автобусно-туристичної фірми «Шампаньтранс» Олега Бойка, сюди приїздять тисячі туристів не лише з України, а й представники нашої діаспори з Канади, США і Європи. Люди, подолавши чималу відстань, стають на Тарасовій землі на коліна, беруть її грудочки із собою. Та з іншого боку, якщо діаспору передвиборчі пристрасті хвилюють опосередковано, то українським громадянам залишається хіба що вигукнути: «І тут ти є?!»
По-іншому дивиться на це місцева влада. Шевченківський сільський голова Галина Скрипник повідомила «УМ», що саме завдяки політичній рекламі село отримало додаткову можливість вижити, бо всі кошти йдуть на потреби громади. Позитивом, на її думку, є й те, що одразу після візиту до Шевченківського краю навесні Президента Леоніда Кучми та Голови Верховної Ради Володимира Литвина село нарешті почали газифікувати. На сьогодні вже проведено до 15 кілометрів газопроводів, на початку вересня буде здано першу чергу. Завдяки гаранту, який перейнявся проблематикою шевченківських місць лише під завісу власного правління, стахановськими темпами збудовано навчально-виховний комплекс. Цьогорічний перший дзвоник пролунав для дітей Шевченкового у школі, яка 15 років була довгобудом.
Але ентузіазм Галини Скрипник поділяють далеко не всі. Вже у Будищах біля 800-річного красеня-дуба, в дуплі якого юний Тарас ховав від пана Енгельгардта свої малюнки, директор Шевченківського сільського Будинку культури Іван Будник та керівник місцевого фольклорного ансамблю Володимир Пономаренко розповіли «УМ», що, незважаючи на хвалену опіку гаранта, газ до БК не дійде, отже, руки музикантів і далі мерзнутимуть під час репетицій та зустрічей гостей узимку. До цього їм не звикати, адже опалення немає вже близько 10 років (рівно стільки Кучма керує країною), і це в такому селі, яке знає вся Україна! Фінансово, ніякої користі для БК немає і від бігборда на фасаді.
— До мене вже підходило чимало односельців, — додає Іван Будник, і казали, мовляв, зніми цей «Вибір-2004», не ганьбися, дамо тобі 100 гривень. А я їм: платіть тим, хто повісив, бо всім відомо, хто приїхав зі Звенигородської райдержадміністрації і почепив. Мене ніхто не питав, бо ми, з одного боку, фінансуємося сільською радою, а з іншого — підпорядковані районному відділу культури.
А ось заступник голови Звенигородської райдержадміністрації Ніна Піскун не бачить нічого дивного у сусідстві Кобзаря і Прем'єра-кандидата. Бо дуже вже активно зараз впроваджується політика Кабміну, в тому числі і з відродження шевченківських сіл. На уточнення «УМ»: «А як же Кучма?», одразу виправилася і згадала про поки що діючого. А стосовно бігборда Януковича за спиною Тараса, то це, на думку пані Піскун, «очевидний вибір Черкащини і Шевченкового краю».
Та спілкуючись зі звичайними мешканцями Шевченкових сіл, ставало зрозумілим, що тут пам'ятають, перш за все, не тих, хто згадав про них на своєму політичному фініші чи передвиборчому старті, а про людей, які піклувалися про цю землю і раніше. Директор заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» Людмила Шевченко прохала обов'язково написати, що всі патріотично налаштовані земляки і працівники заповідника вдячні Вікторові Ющенку за сприяння у відбудові шевченківських місць у 1998 році. Нагадаємо, що тоді Віктор Ющенко ще на посаді голови Нацбанку провів безпрецедентну акцію — об'єднавши зусилля десяти найпотужніших банків країни, було зібрано чималі благочинні кошти на поновлення музейних комплексів заповідника. Завжди піклувався про ці святі місця Віктор Ющенко і на посаді Прем'єра, не забуває дороги сюди і зараз. Мешканці села Моринці були зворушені тим, як Ющенко-Прем'єр садив вишню біля хати, в якій народився пророк нації: стоячи навколішки, руками розминав кожну грудочку землі.
До речі, села Моринці «бігмордова» агітація поки що не торкнулася. Сільський голова Григорій Лейбенко пояснив це просто і безпосередньо: «Вказівок ще не було». Від моринчан дізнався і про особливі місцеві прикмети. У дідовій хаті Тараса є особлива лавка. Якщо на ній посидіти і загадати бажання, воно обов'язково здійсниться. Маловірних селяни переконують тим, що свого часу на лавці «думку гадали» Леонід Кравчук і Леонід Кучма, а невдовзі стали президентами. Неодноразово і подовгу на лавці думав про своє і Віктор Ющенко. Для перевірки правдивості моринчанської прикмети чекати залишилося недовго.
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
