Війна: поза досвідом класики
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Кожному автору книги з короткого списку «ЛітАкценту року — 2014» вручали жовтий нарцис. (з сайта litakcent.com)
Днями у столичній книгарні «Є» літературні експерти нагородили переможців книжкового рейтингу «ЛітАкцент року - 2014». Серед номінацій — «Проза», «Поезія», «Проза й поезія для дітей» та «Літературознавство й есеїстика», а також єдина в Україні антипремія «Золота булька».
Найлегше журі працювалося з поезією. Пальму першості віддали збірці «Катівня. Виноградник. Дім» Катерини Калитко. Одна із «суддів», солістка гурту «Крихітка» Каша Сальцова, відзначила, що «рішення було одностайне». «Катерина Калитко вражає читача вмінням створювати живі і виразні сюжети — подекуди містичні, почасти реалістичні і моторошні, повнокровні, плотські, переконливі та яскраві. Це саме та надреальність, створювати яку до снаги тільки справжнім поетам», — додала співачка.
Головна редакторка «ЛітАкценту» Ірина Троскот поділилася, що цьогоріч одне з найважливіших обговорень за весь час існування премії було у номінації «Проза». Тут і один із найобговорюваніших у літературному середовищі романів, книга року ВВС—2014 «Фелікс Австрія» Софії Андрухович та «Братик біль, сестричка радість» Богдани Матіяш, яка ввійшла до фіналу премії імені Юрія Шевельова. Третьою книгою, яка претендувала на визнання експертів, була «Месопотамія» про лихі 90-ті Сергія Жадана. Довго обговорюючи «плюси» і «мінуси», журі запинилося на двох переможцях — Богдані та Софії. Письменник Михайло Бриних, якому випала честь обирати головного прозаїка року, відзначив високий рівень якості прози Матіяш. «Із цими текстами добре просто побути разом, iз подивом завважити, як прості — найпростіші — слова і думки, які часто вивалюються з людей різаним склом неправди, в устах авторки набувають первісної нелукавої чистоти», — наголосив Бриних.
У номінації «Проза й поезія для дітей» хотіли нікого не нагороджувати, але вирішили дати все ж відзнаку Галині Ткачук за книгу «Вечірні крамниці вулиці Волоської». «Сьогодні в Україні й у світі письменники починають розуміти, як складно писати для дітей», — наголосив член журі Володимир Чернишенко.
Найкращим літературознавцем обрали Леоніда Ушкалова з виданням «Моя шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання», яка також номінована на Шевченківську премія і пройшла до третього туру. Віталій Жежера від імені журі відзначив: «Ушкалов — автор книг високої полиці. Але тут він удався до іншого. Спробував говорити просто про складне». Експертка Ярина Цимбал резюмувала, що «це спроба самопізнання через універсум Шевченка».
Інтрига нагородження зберігалася до завершення вечора. Адже родзинкою «ЛітАкценту» є «Золота булька», яку мали шанси отримати Володимир Даниленко (також номінант на Шевченківську), Анатолій Дністровий та Сергій Жадан. Проте Ірина Троскот наголосила, що активних обговорень у медійному просторі не було, тому антипремію вручати не будуть. До слова, Богдана Матіяш негативно відреагувала на існування антинагороди: «Мені не дуже приємно отримувати диплом переможця і розуміти, що хтось буде нагороджений «Золотою булькою». Це принизливо для митця». Вона також звернулася до «ЛітАкценту»: «Сподіваюся, що наступного року цієї номінації взагалі не буде».
Іще 2014-го рецензіями на воєнну прозу пішло гуляти камлання: «Де наші Ремарки і Гемінґвеї?». >>
Скасувати оголошення конкурсу на отримання премії від ЮНЕСКО із назвою «Міжнародна премія ЮНЕСКО-Росії імені Менделєєва з фундаментальних наук», закликає Національний музей історії України. >>
«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби». >>
Нещодавно видатну споруду архітектора Владислава Городецького — костел святого Миколая в Києві, яка постраждала від пожежі ще у вересні 2021 року і від російської атаки наприкінці 2024-го, — було офіційно передано римсько-католицькій парафії у безоплатне користування строком на 50 років. >>
«Чутливий наратор» — це назва 30-сторінкової промови Ольги Токарчук по врученні їй Нобелівської премії. >>
Державний реєстр розшукуваних культурних цінностей розпочав роботу в Україні, зокрема вже підготовлені понад 6 тисяч відповідних форм для внесення об’єктів до нього. >>