70 років з Аушвіцем

Сьогодні весь світ відзначає Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Цей день було встановлено Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй в 2005 році — у 60-ту річницю визволення в’язнів Освенцiма. Прийнята резолюція ООН 60/7 засуджує заперечення Голокосту і закликає всі країни вшановувати пам’ять жертв тієї трагедії. У газових камерах та крематоріях концентраційного табору «Аушвіц-Біркенау» фашисти знищили понад мільйон євреїв, а також представників польської інтелігенції та радянських військовополонених. За різними даними, всього в таборі загинули від півтора до двох мільйонів осіб різної національності. Близько 6 мільйонів євреїв були вбиті під час Голокосту — геноциду, здійсненого нацистською Німеччиною.

Лише через сім десятків років кліше радянської пропаганди, що на весь світ заявляла: «російські воїни звільнили в’язнів Освенціма від смерті» дало відчутну тріщину. Тепер лідери європейських держав, а за ними, набираючись сміливості, й Україна, «відкривають» прості речі. А саме: що в’язнів нацистського концтабору Аушвіц звільнили війська Першого українського фронту. Що першими браму головного табору відкрили солдати 100-ї Львівської дивізії з батальйону запорожця Анатолія Шапіро. Що на сусідній табір Біркенау наступали бійці 107-ї Кременецької дивізії під командуванням полтавчанина Василя Петренка. І що північний шлях до табору звільняла 152-га танкова бригада під командуванням Анатолія Ковалевського з Чернігівщини. До Аушвіца й Біркенау генерали Красавін і Петренко «за власною ініціативою» увійшли 27—28 січня 1945 року. Наступного дня командування доповідало «нагору»: у концтаборі і його філіях залишилося кілька тисяч в’язнів із різних країн Європи. Євреїв майже немає: знищені. Очевидці-військовики зазначали, що й цих людей не вдалося б урятувати, якби командири не виявили «свавілля», а дотримувалися директиви Сталіна № 5614. Адже він, знаючи про масову «евакуацію» і нищення в’язнів в Аушвіці, саме опікувався заводами й копальнями Сілезії.

Сьогодні в Польщу на меморіальні заходи неподалік Кракова прибудуть глави багатьох європейських країн. Серед них і Президент України Петро Порошенко — свою участь він підтвердив на прохання прем’єр-міністра Республіки Польща Еви Копач. А от російського президента, судячи з усього, не буде. Мовляв, офіційного запрошення він не отримав, отож не зміг запланувати цього візиту в своєму вкрай насиченому графіку. Утім відомий російський історик і публіцист Нікіта Соколов процитував на своїй сторінці у «Фейсбуцi» текст «невідомого автора», що проливає світло на ситуацію. Річ у тім, що Музейний комплекс в Освенцiмі цьогоріч чи не востаннє організовує траурну зустріч за участі в’язнів, які вижили. Музей звернувся до різних країн iз проханням допомогти в’язням приїхати (витрати на дорогу оплачує приймаюча сторона). «Заплановано, що лише в’язні отримають слово і вони головні на цій церемонії», — йдеться в цитованому тексті. Утім у Росії кілька років тому було ліквідовано Фонд «Взаєморозуміння і примирення», який єдиний опікувався в’язнями нацизму. І тепер РФ просто не має інформації про своїх громадян, які пережили нацистське рабство. На «небажання» Путіна їхати до Польщі могла вплинути й недавня відверта заява  міністра закордонних справ Польщі Гжегожа Схетини, що концтабір Аушвіц-Біркенау в Освенцiмі визволяли насамперед українці — бійці Першого Українського фронту.

В Україні у переддень дня Голокосту Український інститут національної пам’яті запросив провідних істориків і журналістів на «круглий стіл» «Аушвіц: звільнення та пам’ять» у Меморіальному комплексі «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років». Також там відкрилася виставка «Концтабір Аушвіц — український вимір. Дослідження, документи, свідчення», де представлено близько 300 музейних предметів, які детально розповідають про в’язнів нацистського концтабору та воїнів Першого Українського фронту, які його визволяли.