Як Львову «обрізали» крила

Початок кінця

З часу проголошення незалежності авіапідприємство збагатилося кількома «військовими» літаками. «Львівські авіалінії» в 1995 році отримали три літаки Іл-76 та два Ан-12. Їх підприємству передали зі Збройних сил в обмін на помешкання для військових. Якраз в той час авіалініям виділили майже 200 квартир для працівників у новому будинку неподалік аеропорту. Власне, ті квартири і обміняли на літаки. Загалом в ангарі компанії було сім літаків Як-42, шість — Ан-24, два — Ан-12, три — Іл-76. Останні і до сьогодні вважаються найвигіднішими з економічної точки зору вантажними повітряними суднами в світі.

«Літаки щодня були в небі по вісім годин, — розповідає член Вiльної профспiлки ДАП «Львiвськi авiалiнiї» Сергій Сміщук, який працював на підприємстві з 1994 року. — Ще в 2006 році наші літаки і в Африку літали, перевозили вантажі. Не менш ефективно літали і пасажирські літаки. Куди дівалися ті кошти — досі кінців знайти не можемо».

А шукати «кінці» профспілка почала з 2005 року, одразу після того, як працівникам оголосили, що підприємство стає збитковим. Через те, що авіапідприємство належить державі, працівники кілька разів вимагали від держави, в особі Міністерства транспорту та зв’язку (теперішнє Міністерство інфраструктури), фінансово-економічне обгрунтування рішення про збитковість «Львівських авіаліній». Але там звернення профспілки підприємства проігнорували. До слова, проігнорували в міністерстві й офіційний запит «України молодої». А відповідаючи на один iз запитів Вільної профспілки, в Міністерстві інфраструктури в 2011 році написали: «Починаючи з моменту створення ДАП «Львівські авіалінії» (2004 рік), діяльність підприємства не стала прибутковою». А далі порахували збитки чомусь тільки за три останні роки, тобто починаючи лише з 2008-го.

Тож як за один рік найуспішніше підприємство України могло перетворитися на грандіозного боржника, залишається загадкою за сімома замками. «Як нам стало відомо, в 2005-2006 роках існувала така схема: домовлялися з туристичною компанією, людей привозили до літака, там пасажири розраховувались за політ і їх везли до Італії, — розповідає про роботу однієї з багатьох тіньових схем пан Сміщук. — Прокуратура навіть відкрила тоді кримінальну справу, але згодом тихенько закрила».

До слова, з 2006 року по 2011-й Вільна профспілка написала до прокуратури двадцять (!) заяв про злочини. На підставі цих заяв судова тяганина триває й досі. За словами представників профспілки, роботою «Львівських авіаліній» не раз цікавилася прокуратура, але справи до суду так і не доходили.

Прокуратура старалася

Натомість прокуратура Львівщини у відповіді на інформаційний запит нашої газети нарахувала шість кримінальних проваджень, які були порушенні при роботі підприємства з 2005 по 2014 роки. Більшість з них стосуються невиплати заробітньої плати працівникам, і починаються вони з минулого року. В прокуратурі підрахували, що підприємство заборгувало своїм працівникам, станом на липень 2013-го, майже три з половиною мільйони гривень.

«Профспілка захищає інтереси наших працівників щодо невиплати заробітної плати, і ми маємо десятки виграних судів, — продовжує член профспілки Сміщук. — Практично всі справи доводимо і виграємо в Європейському суді з прав людини, і вже подали п’ять заяв до того ж Європейського суду, адже в Україні навіть їхні рішення не виконуються».

Інші ж дві кримінальні справи, щодо яких писали в прокуратуру, — продаж Ан-12, здача в оренду літаків приватним структурам та відчуження літака Як-42. В першому випадку кримінальне провадження стосувалося продажу за заниженою вартістю Ан-12 та передачі в оренду літаків ТзОВ «Вега» та ТзОВ «Сіріус». Кримінальну справу порушили в 2008 році одразу за кількома статтями «привласнення або зловживання майна шляхом використання службового становища», «доведення до банкрутства», «зловживання службовим становищем», «перевищення службових повноважень, що спричинили тяжкі наслідки», «службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки». «У ході розслідування даної кримінальної справи встановлено, що до стійкої неплатоспроможності ДАП «Львівські авіалінії», наявності на підприємстві значної дебіторської та кредиторської заборгованості, незаконного продажу літака Ан-12БК призвели дії колишнього генерального директора авіапідприємства Ковальчука О.П.», — повідомила «УМ» прокуратура Львівської області на інформаційний запит газети. Але кримінальну справу було закрито у зв’язку зі смертю обвинувачуваного.

Доліталися…

Сергій Сміщук з Вільної профспілки розповідає, що один з Ан-12 продали за заниженою ціною. «Знайшли якусь незрозумілу біржу, на якій літак продали за два мільйони гривень, — каже пан Сміщук. — Хоча реальна ринкова вартість такого авіасудна сягає від 3 до 5 мільйонів доларів. А Іл-18 узагалі продали за мільйон гривень, як Мерседес».

Але найцікавіше в тій заплутаній історій те, що згаданий вище пан Ковальчук, якого звинувачують в доведенні підприємства до стійкої неплатоспроможності, пішов з посади ще в 2006 році! Ще перед продажем літаків і задовго до укладання угод з приватними підприємствами на оренду повітряних суден. Правда, пан Ковальчук дійсно помер в 2009 р., тож навряд буде опротестовувати звинувачення.

Політ нормальний?

Де-факто, після Олега Ковальчука і до 2010 року «Львівськими авіалініями» керували ще троє генеральних директорів. Деякі з них були виконувачами обов’язків, але всі повинні були б пройти відповідний конкурс та бути призначеними профільним міністерством. Редакція має копію наказу Міністерства транспорту, підписаного Йосипом Вінським, від 12.11.2008 року про призначення Черведюка Дмитра Івановича виконувачем обов’язків генерального директора Державного авіаційного підприємства «Львівські авіалінії»: «Задумайтесь, після 2006 року всі генеральні директори призначалися на посаду не в Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії», а в Державне авіаційне підприємство «Львівські авіалінії», — роз’яснює пан Сміщук. І ця, здавалось би, дрібна відмінність у назві — авіапідприємство та авіаційне підприємство — виявилася насправді дуже важливою. «Тобто де-юре керівників призначали на неіснуюче підприємство, — продовжує пан Сміщук, — хоча насправді директори мали всі повноваження і права. Навіть суддя Залізничного районного суду Львова подала запит в Єдиний державний реєстр з питанням «Чи можна вважати ті юридичні особи одним підприємством?». В структурі чітко відповіли «ні».

Тепер стає зрозумілішим, чому за справи 2007-2009 років відповідальність несе генеральний директор Державного авіапідприємства, а не наступні, які керували Державним авіаційним підприємством.

Ще одне цікаве зауваження, яке наштовхує на роздуми: кримінальна справа з приводу підписання договорів з ТзОВ «Вега» та «Сіріус» була порушена в 2008 році. З попередніх відповідей прокуратури Вільній профспілці можна зробити висновок, що договір з ТзОВ «Авіакомпанія «Сіріус» було підписано в 2002 році. А от з ТзОВ «Вега» договір про обмін повітряними суднами та екіпажами був підписаний в листопаді 2009 року. І підписував договір тодішній заступник генерального директора Сергій Підгородецький. Правда, тоді прокуратура нічого кримінального не побачила, адже за умовами договору «Львівські авіалінії» виконували рейси ТзОВ «Вега». Останні заборгували ДАП більше мільйона гривень.

«Коли до керівництва авіапідприємством в 2007 році прийшли Євген Дихне (в.о. гендиректора) та Сергій Підгородецький (перший заступник), то збитки компанії рахувалися вже по мільйону за місяць! — продовжує Сергій Сміщук. — Далі в.о. гендиректора став Дмитро Чевердюк, а Підгородецький так і залишився на своїй посаді, заступником вже нового гендиректора. Додам цікавий факт: Сергій Підгородецький 20 років відслужив в армії, був комендантом залізничного вокзалу, потім заступником директора ДАП «Львівські авіалінії», а тепер — мільйонер, який володіє частиною акцій української авіакомпанії «Atlasjet Україна», що базується у Львові. Вражаюча кар’єра чи не так?»

До слова, члени профспілки переконують, що в 2009 році, коли був підписаний договір оренди з ТзОВ «Вега», гендиректором авіаліній був Дмитро Черведюк, а гендиректором «Веги» — Олександр Черведюк. Але ні родинних стосунків, ні порушень у цьому ніхто з відповідальних органів тоді не побачив…