«Що для вас метро?»

Документальний мюзикл «Тунель свідомості» Тімо Новотни дає можливість по-новому поглянути на метро — звичний об’єкт міської інфраструктури. У п’яти короткометражних історіях автор фільму порівнює людей і контрасти суспільства, ставлячи єдине запитання «Що для вас метро?» у підземках великих міст: Нью-Йорка, Лос-Анджелеса, Токіо, Гонконга і Москви. Щоразу відповіді нові: для когось метро — ідеальне місце, аби почитати і повчитися, хтось сприймає його як втечу від реальності, можливість бодай деякий час не відповідати на дзвінки і повідомлення. Когось метро дратує, порушує індивідуальність, хтось шукає у ньому натхнення для написання музики або нові знайомства. Історії перемежовано кадрами подорожі людини тунелем віденського метро.

Не транспорт, а «експеримент над мишами»

Після допрем’єрного показу Тімо Навотни по скайп-зв’язку спілкувався із глядачами, пояснюючи свою кінострічку: «Я вважаю, це досить справедливий спосіб порівняти людей різних культур різних міст світу. Це наче експеримент над мишами. Ти садиш їх в однакові коробки, а вони поводяться абсолютно по-різному. Тільки тут коробки — це метро, а піддослідні — люди».

Він розповів, чому обрав саме ці метрополітени. Відень став обрамленням для цих історій, адже тут Тімо Навотни живе. В Нью-Йорку, глобалізованому місті, все змішується, переплавляється, тому дуже просто зрозуміти його стиль. Тут пасажири скаржаться: справжній дух міста, який жив у тунелях підземки, помер, сувора охорона обмежила свободу людей. Лос-Анджелес привабив автора справжнім живим кіно підземелля, динамікою, музикою, різною на кожній станції, реперами, брейк-данс-шоу просто у вагоні перед пасажирами. Але у напівпорожньому метро виникає відчуття перебування в провінційному місті: більшість мешканців їздить автівками.

У Токіо дивує повага і ввічливість у підземці: ніхто не розмовляє по телефону, ніхто не вдивляється у вічі сусіда. Однак тут натовп тисне на індивідуальність, так само, як і товкачі, котрі заштовхують людей у вагони в годину пік. Нерідко тут трапляються випадки сексуального домагання та самогубства як звільнення від метушні життя. Гонконг — місце постійного контролю, впорядкованості, однак це ще й джерело комерції, яка руйнує затишок кварталів і виводить гонитву за грошима на перший план.

Чи буде в Києві Музей метро?

Після перегляду фільму запрошені гості обговорювали Київський метрополітен у контексті побаченого. Блогер, фотограф Олег Тоцький розробляє проект Музею метро. «Ми хочемо дати людям можливість побачити метро зсередини, побувати там, куди вони, можливо, ніколи не потраплять. Коли будували перехід між червоною і зеленою лініями, «Театральну» побудували в обхід цього тунелю і поєднали із «Золотими Воротами». Колії звідти прибрали, але бетоном тунель не залили через витратність справи. Зараз є ідея створити там музей», — поділився Тоцький і додав, що для здійснення мрії не вистачає тільки одного — грошей.