Так Волноваха ти чи нi?

У неділю Майдан та Михайлівська площа мимоволі нагадали події річної давнини, які кардинально змінили сучасну історію України. Більше десяти тисяч небайдужих киян вийшли на Марш миру та єдності за асоціацією з нещодавніми подіями у Парижі. Саме таким чином українці вирішили привернути увагу світової спільноти до трагедії, що сталася під Волновахою, та до ситуації, що з весни тримає в напрузі не лише схід України. За аналогією з французькими подіями, багато хто тримав у руках листочки із написом різними мовами: «Je suis Volnovakha. I am Volnovakha. Я — Волноваха», які волонтери біля метро роздавали всім охочим.

Утім маршів виявилося два. Спочатку опівдні тисячна колона вирушила з парку Шевченка в бік майдану Незалежності, де відбувся молебень. На відміну від Парижа, де були присутні лідери 50 світових держав, тут ходу очолили лише українські лідери: Президент України Петро Порошенко, Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, народні депутати. Екс-міністр культури Євген Нищук зачитав прізвища загиблих у трагедії під Волновахою, а Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет очолив заупокійну літію на майдані Незалежності за загиблими від тероризму та жертвами російської агресії на Донбасі.

Паралельно з цим о 14-й годині на Михайлівській площі відбувся мітинг і Марш солідарності, у якому взяли участь брати Клички, голова представництва ЄС в Україні Ян Томбінські, посли Франції та Азербайджану в Україні. Посол Франції Ален Ремі висловив свою підтримку Україні та зазначив: «Ми з вами у боротьбі проти тероризму». З Михайлівської площі колона рушила за маршрутом: Європейська площа — Грушевського — Липська — Інститутська — майдан Незалежності, де люди запалили свічки та хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих. Учасники ходи раз по раз скандували гасла «Донбас — це Україна», «Герої не вмирають», «Слава Україні» та співали Гімн, який з часів Майдану набув для багатьох нового символічного сенсу. Серед прапорів, крім українських, можна було побачити й білоруський, польський, грузинський та інші національні стяги. «Я тут із донькою, я постійно розповідаю їй про події в Україні, і ми не могли залишатися осторонь, приїхали родиною вшанувати пам’ять мирних громадян», — поділилася з «УМ» пані Зденька, яка приїхала з Праги.

Умовний поділ на два марші декого збив iз пантелику. «Я не розумію, навіщо було штучно розділяти людей та проводити дві окремі ходи. Чому в такий надскладний час, коли нашу Україну розривають на частини, ми знову розділяємося. Це марші єдності, консолідації і підтримки, а не політичні ігрища та «показуха», хто тут кращий організатор», — обурювалася одна з учасниць Маршу Наталя. «У нас одна мета — Україна. А яким шляхом ми до неї ідемо, то вже питання часу. Ми поки не звикли бути всі разом, ще є трохи конкуренції, в першу чергу між лідерами партій», — по-філософськи констатувала інша наша співрозмовниця, киянка Ганна.

Утім не лише кількість маршів і участь у них політиків викликала дискусії у суспільстві. «Яка Волноваха?! Ось iз ким сьогодні треба насправді солідаризуватись, так це — з «кіборгами» з Донецького аеропорту! А ми знову — про жертви. Ми просто зациклені на плачах. А перемог боїмося», — написав у соцмережах напередодні акції відомий волинський музикант і блогер Сергій Шишкін. Із ним були солідарні і ті, хто прийшов на Марш із альтернативними плакатами: «Я — «кіборг», «Я — не Волноваха, я — Конотоп» (нагадування про Конотопську битву, коли війська гетьмана Виговського вщент розгромили московське військо), «Je suis Ukraine». Та й розмови серед учасників мітингу велися не стільки про жертви, скільки про те, як якнайшвидше відвоювати захоплені території.

Подібні марші солідарності відбулися у Харкові, Львові, Івано-Франківську, Кіровограді, Чернігові, Рівному, Луцьку, Житомирі, Краматорську, Миколаєві, Одесі, Маріуполі, Полтаві та Дніпропетровську, а також у 13 країнах світу. І скрізь головним було питання: коли ж закінчиться ця гібридна війна?