Тим, хто в небобратстві

16.01.2015
Тим, хто в небобратстві

Уперше традиційний уже вечір Різдвяних Василів 14 січня в столичному Будинку вчителя відбувся без Євгена Сверстюка. І був присвячений його світлій пам’яті. На великому екрані промайнули фото з його життєпису — з мамою, дружиною, дітьми і друзями... І картина Оксани Плисюк «Вершник на зоряному небі». Вершник побув трохи з товариством у залі Будинку вчителя — та й, віддаляючись, посів своє місце на небі, ставши зіркою. «Для мене Ти — синонім совісті, найвища, найяскравіша зірка мого небобратства...» — зачитав історик дисидентського руху Василь Овсієнко уривок з листа Василя Стуса до Євгена Сверстюка 1979 року. Для зоряного небобратства тут, на землі, зі сцени Будинку вчителя, де колись і члени Центральної ради засідали — співали діти з гурту «Дай Боже» з Ольгою Мельник, Ігор Жук, Олена Голуб, Тарас Компаніченко. Лунали скрипка і гітара. І добре слово друзів та учнів Євгена Олександровича. «Треба читати, знати Євгена Олександровича. Він казав, що потрібно творити радість життя, — нагадав президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко. — У нас сьогодні вже немає можливості порадитися з паном Євгеном. І це вимагає від нас стати на голову вище, аби трималася справа».

Директор видавництва «Кліо» Віра Соловйова презентувала нову книгу Євгена Сверстюка «Світлі голоси життя», до виходу в світ якої мислитель не дожив 10 днів. Ця книга вже є в усіх обласних бібліотеках та навчальних закладах. До книги увійшло 90 текстів про 70 постатей — українських та закордонних, письменників, митців, церковних діячів. Есеї, спогади, літературознавчі статті, над якими автор працював понад 50 років. Тут багато споминів про сучасників Сверстюка. Редактор книги Євгена Сверстюка «Світлі голоси життя» Тетяна Кришталовська була першим читачем цієї книги. Вона пояснила, чому книга має таку назву, навівши слова Євгена Олександровича: «Увесь культурний простір повниться іменами, вони стоять, як свічечки, запалюються одна від одної, їх гасять вітри і заносять піски часу, їх накриває темрява забуття. Та якась вища сила стоїть на сторожі пам’яті і не дає погасити свічечки й загубити імена, люто затоптувані володарями світу». «Нам бракує його ледь усміхненого погляду, мудрого афористичного слова, таких властиво сверстюківських пауз, які він любив робити в мовленні, щоб ми замислилися над тим, що він нам каже, — погодилися або заперечили, — каже Тетяна, молода людина. — Бракує тієї надзвичайної атмосфери, яку він мимоволі міг створювати навколо себе. Тішимося тим, що залишилося з нами його слово — як настанова, як заповіт, як символ незнищенності буття».

А дружина відомого музиканта, кобзаря Тараса Компаніченка, пані Ніна розповіла «УМ», як у 1990 році Спілка української молоді організувала для молоді курси: катехизацію, вивчення правдивої, нерадянської історії, філософів. На одній iз таких зустрічей був Євген Олександрович. «Те, що він говорив про розуміння християнства, яким воно може бути у щоденному житті людини, — стало для мене, 17-річної дівчини, що виходила з радянської системи, потрясінням, а згодом великим світоглядним здвигом, — каже пані Ніна. — Переконана, що не одне життя було під його впливом змінене».

Ведуча Леся Матвійчук насамкінець зачитала рядки з поетичного заповіту Євгена Сверстюка: «Життя треба творити кожен день. Бачити ранок у росі, небо і сонце на благословенній українській землі, яку все-таки Бог милував. Співати молитву із вдячності. І прибирати. Невтомно прибирати сміття на землі, в душі, в інформаційному просторі. Обнімімося, дорогі друзі. Ті, що живі, і ті, що відійшли, — ми всі сьогодні разом».

ДО РЕЧІ

Цьогоріч уперше за 25 років не було оголошено лауреатів Премії ім. Василя Стуса (першої громадської відзнаки в колишньому СРСР), яку щороку 14 січня вручав Євген Сверстюк. Рідні та друзі, згадуючи Євгена Сверстюка, кажуть: навряд чи хтось зможе зайняти його місце. Правозахисник та історик дисидентського руху Василь Овсієнко каже, що після смерті пана Євгена премія опинилася під питанням, адже саме Сверстюк був її автором. Василь Овсієнко каже, що за життя письменника вони обговорювали майбутні кандидатури. «Я не знаю, чи продовжуватимемо цю справу надалі, побачимо наступного року», — повідомив «Радіо «Свобода» Василь Овсієнко.

  • «Як тебе не любити, Києве мій!»

    Щорічно в останній тиждень травня жителі столиці святкують День міста. Свято чекатиме буквально на кожному кроці y центрі міста, адже цього року програма заходів нараховує 35 різних художніх, культурно-освітніх і спортивних подій. >>

  • Кровна залежність

    У жінки, яку покусали собаки в Миколаєві, медики діагностували гостру крововтрату і хронічний сепсис, який є прямою загрозою для життя. Їй терміново потрібно кілька сеансів переливання крові. Лікарі просять усіх небайдужих городян надати допомогу і здати кров. Нагадаємо, потерпілій через отримані травми ампутували праву руку. >>

  • «По-моєму, чувак, нас кинули»

    Невідомий нещодавно виманив майже 40 тисяч грн. за уявне пальне у 67-річного фермера із Золочівського району Львівщини. З цього приводу ошуканий чоловік звернувся в поліцію. >>

  • Конвеєр репресій

    Учора в Сімферополі й Алупці окупованого Криму відбулися чергові обшуки у будинках кримських татар. За словами адвоката Еміля Курбедінова, у більшості випадків, затриманих людей у масовому порядку відвозять до так званого «Центру «Е» у місто Сімферополь (центр боротьби з екстремізмом при МВС Росії). >>

  • «Херсон» наснився

    У ватажка терористичної «ДНР» Олександра Захарченка вочевидь сталося сезонне психічне загострення. Інакше, як пояснити його чергове словоблуддя: мовляв, бойовики «можуть претендувати на Херсонську область й інші населені пункти». >>