Для французів революція, котра почалася в 1789 році, є Великою, окрім усього, ще й тому, що вони вважають: вона продовжилася до 1848 року. Та революція для всього світу є зразком, алгоритмом, за яким відбуваються всі революції. Усі решта тільки повторювали її певні етапи тою чи іншою мірою.
Думаю, що історики з часом дійдуть згоди щодо того, як класифікувати сучасні події, знайдуть їм точне місце на історичній шкалі, але факт: ми нині проживаємо свою Вандею і своє вторгнення контрреволюційного зовнішнього агресора. Наша революція є буржуазною, має на меті створити клас буржуа (нехай він по-новомодному зветься середнім), отже, черговою нашою невідворотною небезпекою є повстання люмпена (хоча на Донбасі частково реалізувався також і цей сценарій, всеукраїнська загроза зберігається). Базою для нього є: незадоволення економічним станом, наявність людей, застряглих у застарілих знаннях і технологіях, котрим важко буде знайти місце в новому світі (новітній люмпен може бути багатієм, сучасний парадокс). Особливо небезпечною є критична маса переселенців із Донбасу, вони якнайкраще відповідають означеному критерію плюс, через певні особливості світосприйняття, є нечутливими для інтеграції в українське суспільство і завжди готовими до агресії. На жаль, кожен, хто надає їм допомогу, для них є лохом (іншого терміна не підібрати). Замість подяки готові вкусити руку, що дає їм хліб. Мають вони і своїх офіційних вождів — це залишки «регіоналів», нині замаскованих під опозицію, та хитрі донбосяцькі олігархи, що зі своїми бандами сховалися від власного дітища — «ДНР»/«ЛНР» — в «хунтівський» Київ. Бікфордовим шнуром для вибуху можуть послужити, як це завжди бувало, окопники, що повертаються з фронту (вигляд жируючих «бєженців» із Донбасу кого хочеш до сказу доведе).
Отже, проблему треба визнати.
Також наважуся надати кілька непрофесійних порад. Зробити все, щоб наші герої не почувалися покинутими. Вести діалог із суспільством, показувати, що чудес (ідеальної справедливості) не буває, але все, що можливо, робиться. Роз’яснювати, що головне в демократії — дієва процедура, яка миттєвою бути ніяк не може. Не «тягомотити» із судовою та іншими реформами. Пресинг бюрократії. Також, нарешті, зайнятися по-справжньому переселенцями, ввести жорсткий контроль за отриманням допомог (бардак у нашій бюрократії, розпливчатість критеріїв — зваба для «не-лоха»: виїздець із цілком благополучного Маріуполя при нахабстві/настирливості може довести, що він є постраждалим!) і пересуванням, пропустити всіх через увагу спецслужб (це «не-лохи» обожнюють) і налаштувати направлену на них окрему пропаганду (діалог нині неможливий, там голови запаяні), пам’ятаючи, що люмпени — в залежності від статків — у масі своїй, окрім номіналів на купюрах, нічого не читають, тому придадуться: зрозумілі для них обов’язкові політбесіди на зразок: «Путін вас кінул», і, пардон, наочна агітація, тобто малюнки, прості, примітивні, як у часи громадянської війни, — звідки загроза і яка перспектива. Московське телебачення/пресу душити в усіх їх технічних проявах, результат здивує. Хто не вірить — поспілкуйтеся з «інженєрамі с Данбасса»...
Проти України ведеться війна, діяти треба відповідно. Не заколисуйте себе розмовами про українську перемогу — за неї ще боротися й боротися, роками. Ми отримали тільки шанс.
В. БІГУН
Маріуполь