Після затримання групи осіб, начебто причетних до вибухів на Троєщинському ринку, з телеекранів, «патронованих» головним президентським канцеляристом, полився потік звинувачень на адресу політичних опонентiв. Мовляв, терористи з опозиційного середовища прагнуть дестабілізувати ситуацію в державі. Цій же темі була підпорядкована і прес-конференція високого міліцейського начальства, чиї «глибокодумні» висновки ЗМІ намагалися подати як істину в останній інстанції. Хоча поспішність рапортів про розкриття злочину, його мотиви та оприлюднення прізвищ виконавців явно пахло «заказухою», розрахованою на незнання законів більшістю наших співгромадян. Бо ті, хто хоч трохи знайомий з азами права, після міліцейських «одкровень» мали підстави одразу ж запідозрити неладне. Адже високопоставлені правоохоронці, по суті, взялися виконувати розробки московських політтехнологів, які тривалий час безуспішно намагаються зомбувати громадськість, наклеюючи опозиційним силам ярлик екстремістів.
Однак навіть далекі від юриспруденції люди за останніх десять років змогли переконатися — міліція передусім захищає інтереси влади, а не простих людей. І те, що «стражі закону» всупереч вимогам Кримінального кодексу розголошують на прес-конференції дані досудового слідства і дізнання, не боячись відповідальності, свідчить про одне — дозвіл на це вони одержали на найвищому владному олімпі. Оскільки ж Генпрокуратура чомусь не помітила явного нехтування законів міліцейськими генералами, то це може слугувати лише підтвердженням даної тези. В принципі це підтвердив і подальший перебіг подій. Бо коли виявилося, що підозрювані у злочині належать не до опозиційних сил, а до «п'ятої колони», яка співпрацює з владою, браві генерали — підлеглі міністра Білоконя — мов води у рот набрали. А провладно-олігархічні ЗМІ, не називаючи прізвищ лідерів тих маргінальних політутворень, до яких насправді належали підозрювані у скоєнні злочинів, знову ж спробували «перевести стрілки» на одного з лідерів опозиції, який назвав справжніх господарів «терористів». Мовляв, усе це наклеп і на нього подадуть у суд.
Але і цього разу геббельсівські методи не дали бажаного результату, бо несподівано «шило з мішка» вилізло. Після того як лідер УНА Едуард Коваленко продемонстрував свою політичну самодостатність. Зробивши заяву з вимогою звільнити з-під варти Дмитра Савченка, цим самим він засвідчив, до якої саме політичної сили належить один з підозрюваних. Оскільки ж представники «Нашої України» не раз заявляли про виконання УНА замовлень президентської Адміністрації з дискредитації Віктора Ющенка, начебто зримішими стали і постаті організаторів та замовників вибухів на Троєщинському ринку.
Але при цьому далеко не такою однозначною, як спрощено намагаються подати ЗМІ, була мета тих, хто для досягнення своїх цілей обрав життя і здоров'я людей. Бо коли проаналізувати наслідки вибухів, то мимоволі доходиш висновку про їх багатовекторність та чітко спрямовану дію. Для цього варто лише згадати версії, які поширювалися в перші дні після трагедії, заяви і дії високопоставлених міліціонерів та державних чиновників, політичних лідерів, реакцію тисяч людей, які працюють на «Троєщинському».
На перший погляд може видатися, що вибухи були спрямовані лише проти демократичних сил, які підтримують кандидатуру Віктора Ющенка. Друге їх, начебто потаємне, завдання — додати кандидату від влади Віктору Януковичу, як захиснику інтересів підприємців, додаткові бали. Адже за повідомленням інтернет-видання «Обозреватель», заступник міністра внутрішніх справ України Анатолій Присяжнюк, прибувши до підприємців з ринку, які перекрили вулиці, зокрема, сказав: «Я дію за дорученням Прем'єр-міністра Віктора Януковича. Відразу хочу заявити, що репресій проти пікетуючих не буде, люди відстоюють своє право на працю». Після цього ЗМІ розтиражували повідомлення про те, що Віктор Янукович на боці працівників ринку й не дозволить його закрити. І хоча більше п'ятдесяти пікетуючих, всупереч запевненням заступника міністра внутрішніх справ про незастосування до них репресій, все-таки потрапили до буцегарні, спершу все йшло начебто за сценарієм. Через три дні після трагедії на ринку Генпрокуратура, СБУ та МВС зробили спільну заяву про те, що у деяких штабах опозиції готуються різноманітні небезпечні провокаційні заходи з метою дестабілізації ситуації в країні. Буквально через два дні після цієї заяви міліцейські генерали провели прес-конференцію, на якій назвали прізвища «терористів», їх приналежність до опозиції та мету вибухів — дестабілізація ситуації в державі. Тобто свої покази «підривники», за дивним збігом обставин, начебто зачитували з попередньої заяви силовиків. Але раптом, після того як виявилося, що «терористи» належать до політутворень — сателітів провладного кандидата, спрацював принцип бумеранга. Спробуймо проаналізувати, що це було — випадковість чи закономірність?
Для компрометації опозиційних сил, що підтримують Віктора Ющенка, виконавців неважко було підшукати і в середовищі потерпілих від влади. Тим більше що їх серед молоді сьогодні — мільйони. Варто було лише гарантувати відповідну винагороду та невеликий «переляк» після затримання. І не обов'язково було виготовляти фальшивий партквиток, достатньо було їхньої заяви про підтримку опозиційного кандидата в Президенти України. Але на цю роль чомусь призначили «засвічених» своєю приналежністю до партійних утворень, які аж ніяк не назвеш противниками нинішньої влади. Тобто розробники кривавого фарсу наче заздалегідь планували, щоб широкий загал дізнався про фальшиве членство одного з підозрюваних в УНП і про те, до яких саме політичних сил належать решта«терористів». Як наслідок, вибухова хвиля з Троєщинського ринку залишила помітні «вм'ятини» передусім на іміджі кандидата в Президенти від влади. Оскільки саме владу, як свідчать опитування, проведені центром Разумкова на замовлення «Дзеркала тижня», переважна більшість вважає сьогодні організатором провокацій. Як тут не згадати публікації ЗМІ та висловлювання політиків про те, що головний президентський канцелярист та його політтехнологи, афішуючи свою роботу на Віктора Януковича, насправді працюють проти нього. І не лише.
Один із векторів вибухів був спрямований, безперечно, і проти мера Києва. Як відомо, Олександр Омельченко одразу ж після трагедії на Троєщинському ринку терміново прибув у Київ iз Харкова, де мав брати участь у святкуванні 350-річчя міста. Створена комісія з розслідування причин вибухів на п'ять днів призупинила роботу ринку. Чи була в цьому потреба? Швидше за все — ні. Адже для огляду місця трагедії та виявлення предметів, які, можливо, мають відношення до вибухів, відповідним службам достатньо кількох годин, максимум — одного дня. Проте роботу «Троєщинського» було паралізовано на п'ять днів. Упродовж цього часу підприємці, особливо ті, хто закупив для продажу товари для школярів, несли збитки, звинувачуючи в цьому міську владу. Врешті-решт, відстоюючи свої права, вони перекрили дороги, заблокувавши рух транспорту, а потім прийшли під мерію. Однак, судячи із запитань журналістів до мера, ще задовго до пікетів хтось запустив провокаційні чутки, що міська влада у такий спосіб хоче прибрати ринок до рук та побудувати там торгово-розважальний комплекс. Одне з інтернетівських видань пішло ще далі і навіть висловило припущення, що, закривши ринок, Київська міська держадміністрація виконала чиєсь замовлення. А вже згадуваний заступник міністра внутрішніх справ Анатолій Присяжнюк, за свідченням «Обозревателя», розмовляючи з учасниками пікетів, заявив: «Місцева влада не має рації. Я на боці людей». А потім, відповідаючи на запитання: «Що ви можете сказати пікетуючим?» — відбувся одним словом: «Боріться!». Після цього були автомобілі, які чомусь «проривалися» через кордони міліції і травмували пікетуючих, постійні заклики молодиків, яких ніхто з підприємців не знав, «мочити владу» тощо. Чи не нагадує все це добре сплановану провокацію?
Зважаючи на жорсткий характер мера Києва та його звичку ніколи не перекладати на плечі інших відповідальність за прийняті рішення, ми навряд чи дізнаємося, хто ж йому настійливо «радив» закрити ринок на такий тривалий час і як аргументував цю необхідність. Можна лише припускати, знову ж таки враховуючи характер Олександра Олександровича, — така «порада» могла надійти з найвищого кабінету, господар якого вже давно виконує волю свого головного канцеляриста. Не виключено також, що варіант блокування роботи ринку запропонували високопоставлені правоохоронці. Врешті-решт міський голова не слідчий і не прокурор, щоб вникати в нюанси роботи силовиків і знати, що потрібно і які заходи слід вживати для розслідування кожної кримінальної справи. Але в останньому випадку знову ж таки слід мати на увазі — головний «правоохоронець» держави, на думку багатьох політиків, є креатурою головного президентського канцеляриста і виконує його волю. До речі, судячи з останніх заяв київського міського голови, його продовжують дезінформувати про найбільш реальні причини вибухів та хто за ними стоїть. І про це піде мова далі.
Дивiденди для «базарного генерала»
Після того, як спроба повісити «дестабілізацію» на опозицію провалилася, розробники кривавих технологій почали гарячково шукати вихід із ситуації, нових замовників і навіть виконавців «теракту». Про це в публічному виступі туманно натякнув один із заступників керівника президентської Адміністрації. Мовляв, сьогодні — одні, завтра можуть бути інші. Чи не на підтвердження цієї тези, мов за помахом чарівної палички, на світ з'явилася припала пилом, але правдоподібна, з погляду її розробників, версія про кланові розборки. Підкріплена, звичайно, ще одним вибухом, який суто випадково не забрав життя заступника директора «Троєщинського» Сергія Алісіменка.
Однак ця версія при детальнішому аналізі не витримує ніякої критики, бо розрахована на непоінформованих людей. Справа в тому, що директор ринку і його заступники є просто працівниками, яких найняли співзасновники підприємства для виконання суто адміністративних функцій. Тобто жоден із них не є самостійним у своїх діях, усі важливі рішення приймаються колегіально не адміністрацією, а співвласниками. До речі, демонізований Валерій Прищик був не власником ринку, а одним із його співзасновників, якому належало менше десяти відсотків власності. Швидше за все, він виконував роль «даху» і не давав можливості перебрати цю функцію на себе іншим, у тому числі представникам силових органів, які, за висловом попереднього міністра внутрішніх справ, займаються «кришуванням» різних комерційних структур. А такі спроби були неодноразово. Приміром, протягом багатьох років не випускав «Троєщинський» з поля зору один високопоставлений міліцейський чиновник, який пережив на своїй посаді кількох міністрів внутрішніх справ. До речі, за свою «небайдужість» до ринків на своїй попередній роботі він одержав від підприємців кличку «базарного генерала». Саме його представники свого часу намагалися полюбовно домовитися про «дивіденди» для свого керівництва з Валерієм Прищиком. Однак останній виявився непоступливим, за що, очевидно, і поплатився життям після того як суди — від районного до Верховного — не підтримали прокуратуру в її прагненні запроторити його на довгий час за грати.
Не секрет, що співзасновникам ринку останнім часом пропонували продати свої паї, однак далі розмов справа не йшла. Мабуть, ніхто не хотів платити реальну вартість цих часток. Тому, очевидно, вирішили створити ситуацію, при якій ринок можна забрати якщо не безплатно, то напівзадарма. Для цього одних співзасновників слід добряче налякати, а інших, менш поступливих, на деякий час вибити з гри безперервними допитами та приводами в правоохоронні органи. І, судячи з останніх подій, саме цей сценарій почав приводитися в дію. Після вибуху в під'їзді, який ледь не забрав життя заступника директора ринку, почалися повальні обшуки у близьких та рідних співзасновників ринку. Директору, у якого від усього пережитого почалися проблеми зі здоров'ям, всупереч закону, не виписуючи повістки, пригрозили примусовим приводом на допит. До речі, Сергій Матюха, який працює керівником на «Троєщинському» всього півроку, першим ділом узявся наводити порядок на підприємстві. Налагодивши чіткий облік робочих місць та контроль за їх заповненням, він цим самим домігся зростання середньомісячних надходжень у касу підприємства на 300 тисяч гривень. Відповідно підвищилися платежі до бюджетів усіх рівнів. А розпочавши боротьбу зі стихійною торгівлею та оприлюднивши цю тему через пресу, Сергій Іванович нажив собі немало ворогів серед деяких правоохоронців, які «патронували» дану ділянку роботи. Відчутний психологічний тиск розпочався після того, як міська влада, реагуючи на публікацію, зобов'язала відповідні служби розібратися зі стихійною торгівлею і навести належний порядок. На ринок зачастили перевіряючі з не зовсім зрозумілими претензіями, що дало підстави юристам ринку звернутися до райпрокуратури із заявою про можливі провокації на підприємстві з боку правоохоронців.
Наша газета вже писала про те, як нинішня партія влади на чолі з головним кризовим менеджером використовує політику для досягнення своїх суто меркантильних інтересів та привласнення чужого майна в багатьох регіонах України. За аналогією ситуація з «Троєщинським» дуже схожа. Тобто ідеологічна підкладка під вибухи — для широких мас, а сам ринок — для себе або наближених осіб. Апетити ж останніх, до яких належить і згадуваний «базарний генерал» та ще деякі високопоставлені силовики, безмежні. Тому варто, напевне, говорити про вибухи як про спробу прибрати ринок до своїх рук конкретним кланом і водночас дискредитувати кандидатів у президенти як від опозиції, так і від влади. А заодно підставити і давнього «друга» об'єднаних — київського міського голову. Ще одним підтвердженням останнього може служити факт, який оприлюднили у своїх заявах на ім'я Генпрокурора деякі засновники ринку. Їм, мовляв, телефонували від імені міської влади і погрожували забрати ринок, якщо вони не погодяться на ціну, яку їм запропонують. Але, що цікаво, від зустрічі для з'ясування питань відмовлялися. З точки зору здорового глузду, як вважають самі співзасновники, — це цілковитий абсурд. Адже міська влада за роки існування «Троєщинського» жодного разу не заявляла ані найменших претензій у цьому напрямі. Швидше за все, це акція тих, хто боїться, що з приходом нового Президента буде відлучений від «корита», а тому прагне в останній момент хапонути якомога більше.
А стосовно відмови зустрітися із засновниками ринку, то вона теж цілком аргументована. Очевидно, затіваючи чергову провокацію, її організатори врахували попередній досвід — боялися бути впізнаними, як це сталося з «терористами» від опозиції, які насправді виявилися представниками провладних політутворень. Тому стає очевидним: замовники провокацій, як і у випадку з вибухами, намагаються «одним ударом убити двох зайців». Тобто спрямувати слідство у вигідному для замовників напрямі, і кинути при цьому тінь якщо не на міського голову, то хоча б на його оточення. Що ж, це цілком у дусі «головного менеджера» та його соратників, які вміють створювати кризові ситуації, «розрулювати» які доводиться іншим.
P.S. Позавчора комiсiя мiської влади, врахувавши усунення недолiкiв у роботi «Троєщинського», дозволила ринку працювати. Однак уже вчора до мiлiцiї надiйшов дзвiнок про замiнування ринку. Дуже вже комусь не хочеться його нормальної роботи...
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
