На тлі тривожної інформації щодо подій у Північній Осетії будь-яка нештатна ситуація може спричинити якщо не паніку, то вибух емоцій. А якщо в центрі міста один за одним лунають потужні вибухи і над житловими кварталами здіймаються хмари куряви і кіптяви? Про що людям думати?
— Ми з сусідами гадали, що в Бердянську скоєно терористичний акт, — каже мешканка вулиці Петровського Лариса Козлова. — Ніяких повідомлень-застережень не було. Вибуховою хвилею у нас побило скло у теплиці. Вивішена після прання білизна потемніла, і довелося її прополіскувати. У літніх людей підвищився тиск, у нашої сусідки виникли проблеми з серцево-судинною системою.
Скаржилися мешканці не тільки вулиці Петровського. Від низки вибухів потерпали і на вулицях Комунарів, Свободи, Енгельса, на проспекті Пролетарському. Мало хто знав, що ніяка то не «акція терористів»; у вельми оригінальний спосіб нові власники Першотравневого заводу сільгоспмашин вирішили позбутися одного з цехів. Колись потужного (близько половини жниварок Союзу!) виробника у пострадянський період розділили на низку дочірніх підприємств. Багато чого використали на металобрухт; зайвим виявився й один із найбільших цехів, його знищенням минулих вихідних й опікувалися викликані з Мелітополя вибухотехніки. Потужні вибухи тривали і позавчора, 6 вересня. «Навіть у міській СЕС дрижали шибки, — каже головний лікар Микола Гордієнко. — Подібні акції так не проводять: без рішення мерії, інформації у місцевих ЗМІ...»