Президент Національної академії державного управління при Президентові України Юрій Ковбасюк і Вайра Віке-Фрейберга, Президент Латвійської Республіки (1999—2007).
— Практично кожне відомство намагається нині зробити дві «трендові» дії: провести люстрацію та окреслити план власних реформ. Як наслідок, держава може отримати велику кількість різнобічних і не пов’язаних між собою рухів.
— До процесу реформування необхідно підійти системно. Вважаю також, що ми маємо окреслити три найголовніші реформи. Перша — це дерегуляція і створення сприятливого бізнес-клімату. Це системна реформа, яка впливає одразу на багато сфер у державі: це і залучення фінансових ресурсів, і створення додаткових робочих місць, у тому числі високотехнологічних. Це і подолання безробіття. Дерегуляція також впливає на зростання заробітних плат, споживчого ринку, надходжень до бюджету. І головне — усуваються елементи корупції.
Друга реформа — це питання, пов’язані з антикорупцією. Маю на увазі ефективну роботу державних органів при проведенні тендерних закупівель. При цьому — і це важливо — тут не допоможе збільшення кількості контролерів чи навіть більша кількість законів. Панацея ефективності єдина: чіткі процедури, де будь-яке положення не може трактуватися двояко. Якщо, наприклад, відповідальна установа дає дозвіл на будівництво, то має бути чіткий перелік умов, за яких ця установа може відмовити у дозволі. А також — що в цьому випадку має зробити забудовник. А втручання людини у процес узгодження має бути мінімальне і контакти з посадовцями мають бути обмежені кардинально. Це найголовніше, що може сприяти подоланню корупції.
Ось дуже яскравий приклад. Коли я працював у Київській облдержадміністрації, мені підпорядкували новий підрозділ, який опікувався споживчим ринком. І ось щорічний звіт цієї служби. Керівник доповідає: «Торік ми виявили стільки-то порушень, це на 15% більше, ніж у минулому році. Притягнено до відповідальності також більше осіб, ніж торік. Штрафи зросли на таку-то суму». Я питаю: «А якщо порівнювати ці дані з позаминулим роком?». І людина гордо відповідає: «Там також було зростання. Ми добре працювали!».
Але висновок має бути кардинально іншим — система насправді не працює! Якщо ми не можемо спрацювати на упередження, то це означає, що необхідно змінювати щось у механізмах. Якби керівник сказав, що в нас зменшилася кількість порушень, то це означало б, що робота його відомства є ефективною — а не навпаки.
Третя реформа — це ефективність. Аналізуючи діяльність будь-якої галузі, ми маємо чітко розуміти: що треба зробити, аби вона стала ефективнішою. Щоби ми витрачали менше коштів, але мали при цьому більшу віддачу. Для цього має бути чітке планування роботи. Натомість ми ухвалюємо цілу низку законів про державну службу. Вже третій закон. Без особливого ефекту.
— А можливо, Юрію Васильовичу, варто було би розпочати з економічної та судової реформ? А також із втілення системи електронного управління.
— Безумовно, економічна політика за цієї ситуації, у якій ми знаходимося впродовж останніх місяців, може вийти на перший щабель. Але тут варто вести мову про створення правового поля. Так проводили реформи всі «економічні тигри»: і Сінгапур, і Китай. До речі, про Китай: досі рівень зарплат там низький, безробіття високе, соціальні проблеми в державі існують. Але вони розпочали з економіки, і повільно соціальні стандарти вирівнюються: і ВВП на особу зростає, і зарплати тягнуться догори, і люди навчаються за кордоном.
— При всіх цих процесах, які ми маємо пройти, для мене незбагненно: де взяти в Україні таку кількість високоефективних менеджерів для здійснення всіх необхідних реформ? Навіть на регіональному рівні. Прізвища ефективних менеджерів, які нині на слуху, — мер Львова Андрій Садовий, неоднозначна фігура Ігоря Коломойського у Дніпропетровську. А інші? Навіть на рівні голови сільради людина має бути із менеджерськими навичками.
— Проблема насправді невелика. П’ять років тому на одній поважній нараді мене запитали: «А де ж кадри?» Я пояснив: «Їх дуже багато! Адже, окрім нас, кваліфікованих фахівців готує ще ціла низка вишів — наших і закордонних, у яких навчаються українські студенти». І поставив зустрічне запитання: «Чому ці люди не обіймають посади в органах державного самоуправління?». Щоправда, одразу ж дав відповідь.
— Низькі зарплати?
— Не тільки! Давайте поміркуємо: а наскільки привабливою для хорошого фахівця є робота в органах державного управління? Наскільки стрімку кар’єру людина може там збудувати. Скажімо, дорости до міністра. Ви, звичайно, праві, коли зауважуєте про матеріальну складову. Яку заробітну плату вони там матимуть? І нарешті: а чи хочуть цих фахівців бачити на їх посадах люди, які там ухвалюють кадрові рішення?
Тож питання не в тому, що у нас немає кадрів. Кадри насправді є! Просто система вкотре не працює.
— Але ж не поїде випускник Оксфорда працювати у віддалене високогірне село!
— Поїде, якщо він звідти родом! Це тільки здається, що в глибинці немає кадрів. Але скільки вихідців звідти, які закінчили навчання у столиці, живуть нині у Києві, не маючи відповідної роботи?!! І я переконаний: якщо би цим людям дали привабливі посади у себе на маленькій батьківщині — із хорошим соціальним пакетом, ймовірністю обійняти посаду керівника підрозділу, перспективою кар’єрного зростання і хорошою зарплатою — вони повернулись би!
— Ще одна об’єктивна реальність для України — місцеві вибори наступного року. Очевидно, що всі політичні сили на ці вибори підуть. Тож у сільські, селищні, міські ради зайдуть абсолютно нові люди. Наскільки можливо дати їм елементарні управлінські навики?
— Що стосується перенавчання, то жодних проблем не існує. Є наша академія, де ми пропонуємо перенавчання голів сільських, селищних рад, також керівників підрозділів у різних сферах. Працюють у цьому напрямку і наші регіональні інститути, обласні центри підвищення кваліфікації державних службовців, галузеві інститути. Наші програми ефективні, до викладання залучаємо найкращих викладачів, експертів, представників міністерств, відомств. Я можу показати близько 50 тем, які пов’язані із децентралізацією: вони підготовлені, і ми можемо починати навчання вже із завтрашнього дня.
Юрій Ковбасюк
Народився на Житомирщині
У 1993-му закінчив Інститут державного управління та самоврядування при Кабінеті Міністрів України.
Обіймав керівні посади в органах виконавчої влади.
З 2009 року очолює Національну академію державного управління при Президентові України.
Постійний учасник Ради директорів інститутів і шкіл державного управління Європейського Союзу (DISPA). Доктор наук iз державного управління, професор, заслужений економіст України.
— Я завжди виступав за баланс. Поясню на прикладі. Найоптимальніше, якщо на кафедрі складається такий колектив викладачів, у якому є і досвідчені викладачі-теоретики, й успішні практики — бізнесмени, мери міст, а також фахівці, що мають міжнародний досвід, уміють працювати із новітніми технологіями: тренінги, кей-стаді тощо. Рідко буває, щоби всі ці риси поєдналися в одній особі, тому я вважаю, що краще нехай наш викладач буде сильним у чомусь одному, ніж посередністю в усіх напрямах. Тоді кафедра буде сильною. Важливі також і вікові параметри, адже молодь та досвідчені фахівці працюють по-різному.
Такий самий принцип має бути під час формування кадрів у міністерствах, відомствах. Тому неправильним я вважаю підхід, що ми, мовляв, мусимо замінити в міністерствах досвідчених працівників на молодих. Треба знайти баланс, критерієм слугуватиме ефективність.
— Чи впишуться у цей баланс міністри-іноземці, про доцільність запрошення яких нині не вщухають суперечки?
— Мені дуже імпонує відповідь екс-президента Латвії Вайри Віке-Фрейберга на моє запитання. Коли вона сказала — чому ж ні, адже мова йде про ефективність?! І якщо ми бачимо ефективного менеджера, то, звичайно ж, можемо запросити його... Але при цьому — чітко дотримуючись балансу, щоби в органах влади не було домінування осіб, підібраних за тими чи іншими критеріями. Тільки об’єднання сильних рис різних людей може дати хороший загальний результат.
— Керівник головного офісу держави Борис Ложкін нещодавно заявив: дуже важко знайти кадри для роботи в адміністрації Президента! Адже, за його словами, майже щодня приходять претенденти, а майже 70% iз них — люди, просякнені корупцією, які хочуть на владі тільки заробляти. Яким чином має відбутися селекція? Адже ні патріотизм, ні порядність, ні принциповість — головні риси державного службовця — не можна виміряти при співбесіді.
— Люстрація, про яку так багато нині говорять, на мою думку, має відбутися. Це з одного боку. Хоча мають слушність і опоненти, які заявляють, що ми втрачаємо багато професійних чиновників — які насправді до процесів, що відбувалися у державі, не мають жодного стосунку.
Зрештою, в Україні має діяти державна кадрова політика. Три її головні компоненти: добір кадрів, просування по кадровій кар’єрі і кадровий резерв. Нині система кадрових резервів у державі зруйнована, і це дуже велика проблема. Резерви мають існувати у будь-якій сфері. Адже кадри треба виховувати.
При доборі кадрів велике значення має оцінювання. Нині його проводять керівники кадрових служб тієї структури, яка шукає собі працівника. Міжнародний досвід доводить: це неправильно! Адже цю роботу мають здійснювати незалежні інституції. Одна з ідей: створити Національний центр тестування і діагностики при нашій академії.
Саме у цей центр могли би звертатися фахівці, які хочуть працювати в органах державного управління. Тут вони проходили би тестування на знання законодавства, державного управління, мови, психологічні тести. Після цього отримували би сертифікат і могли би претендувати на роботу в тій чи іншій установі. Ідеологія зрозуміла: ми не вирішуємо питання долі цієї люди, ми просто об’єктивно визначаємо її знання.
Із початку 2024 року в Україні припинили свою діяльність 254 288 фізосіб-підприємців, а після підписання у листопаді президентом закону про підвищення податків – закрилися 22,5 тис. ФОПів. >>
Хоча нам цього прямо ніхто не каже, але ми розуміємо: нас ведуть негативними сценаріями. >>
Міністерство оборони України виділило додаткові 1,89 мільярда гривень на покупку дронів. >>
На посилення морської оборони України Норвегія виділяє ще додатково 2,7 млрд норвезьких крон (близько $242,38 млн). >>
Вранці 15 грудня в Керченській протоці стало відомо, що тонуть два танкери "Волгонефть 212" і "Волгонефть-239", їх розламало навпіл, і мазут почав текти у воду. >>
Нові правила для в’їзду до країн Європейського Союзу вступлять в дію вже у 2025 році. >>
