Зураб Аласанія: Суспільне не можна створити за рік

«Свідоцтво про народження» видадуть через 7-8 місяців

— Зурабе, чи можна вважати нинішнє відтермінування запуску суспільного мовлення корисним для справи?

— Немає ніякого відтермінування. Так країна працює, система. Уже більше ніж півроку напрацьовуються й узгоджуються юридичні механізми переходу системи НТКУ у формат суспільного мовника.

— Коли у квітні прийняли закон про суспільне мовлення, казали, що новоутворення запрацює з нового року.

— Із нового року буде. Місяців через 7-8 після нового року.

— Коли можемо досягнути критичної межі, після якої замість суспільного, тобто незалежного мовлення — двох телеканалів, матимемо з новою вивіскою таке ж ручне, як донедавна був Перший Національний? Чи повороту назад уже не може бути?

— Людям часто потрібні якісь «бульбашки», надшвидка реалізація задуманого. Коли народжується дитина, ми не можемо вже через день-два мати дорослу людину. Так не буває. Це абсолютно точна метафора стосовно суспільного мовлення. Його не можна створити за один день, місяць чи рік. Бо суспільне — це люди, вся країна. Його розвиток залежить від подій у країні. Або запрацює суспільне телебачення, або згине разом з усіма.

— За аналогією, депутати врешті-решт у квітні ухвалили закон про суспільне мовлення — народили дитину. Коли буде свідоцтво про народження — надання юридичного статусу суспільного мовника нинішній НТКУ?

— Коли запрацюємо у статусі НСМУ — це не важливо для глядачів. Їм байдуже. Для них головне — що показує телеканал. За точку відліку можемо брати перетворення НТКУ у публічне акціонерне підприємство чи реєстрацію нового логотипу ще через місяць-два. Ми зробили дуже класний новий сайт, який могли б запустити через пару тижнів, але дочекаємося певного моменту. Якщо всі хочуть, ми можемо назвати дату запуску суспільного мовлення, наприклад 1 березня. Але насправді вона не принципова.

Спільне у суспільного — із «Нафтогазом»

n Експерти розкритикували створення НСМУ у формі державного підприємства. Тому як досягнення останніх місяців подається постанова Кабміну «Про утворення публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» від 7 листопада. Але медіа-функціонер, нині секретар Національної спілки журналістів Віктор Набруско публічно заявив: «Це утворення фактично копіює модель Держтелерадіо епохи Щербицького та Маланчука з відповідним, уже демократичним декором». Як ви прокоментуєте це?

— З якого дива я маю коментувати Набруска. Я маю свою точку зору. Якщо Набруско сказав, що ми схожі на Австралію чи бегемота — це не відповідає дійсності.

Я на конкретному прикладі продемонструю, яка різниця для мене — керівника між державною структурою й публічним акціонерним підприємством. У нас у НТКУ на вході діє пропускна система: працівник, ідучи на роботу, має обов’язково прикласти свій пропуск до системи, яка з нього зчитує інформацію. Ми вирішили перевірити, хто як працює. Виявилося, за два тижні 194 працівники жодного разу не з’явилися на каналі. Як я маю реагувати? Законодавство мені каже, що кожному з цих людей, щоб дізнатися причину, треба написати замовного листа і чекати 2 тижні відповіді. Якщо не отримаю її, писати наступне послання і чекати відгуку ще 2 тижні. Тільки після цього можу спробувати звільнити співробітників, які регулярно не з’являлися на роботу. Якщо працівник акціонерного підприємства без поважних причин три дні не був на роботі — до побачення!

Треба або працювати, або бавитися. Не може бути швидких змін, якщо тільки листи тому, хто не працює, треба писати місяць.

Ще один приклад. Три місяці я не можу сплатити за трансляцію чемпіонату світу-2014 FIFA. Футбол показали, ми заробили гроші, але Держказначейство їм не перераховує кошти. За цей час я вже втратив 3 млн. iз 17 млн. грн. на інфляції. Тому що НТКУ — держустанова.

— За формою фінансування зі сторони держави НСМУ буде нагадувати «Нафтогаз України» й «Укрзалізницю», — це ваші слова. За обома названими суб’єктами господарювання тягнеться не надто позитивний шлейф. Які гарантії, що в результаті не матимемо їхньої подоби?

— Вони вже виписані у змінах до закону про суспільне мовлення — №1357. Там прописано пункт про заборону продажу акцій. Хоча стовідсотково ніхто ніяких гарантій дати не може. Бо якщо прийде хренукович наступний, якому байдуже до ухвалених законів, — все вирішуватиме, як йому заманеться. Але це не означає, що ніхто нічого не має робити. Я — не «Укзалізниця», не «Нафтогаз». У них є що вкрасти. Тут — уже немає чого. А щоб не було ніколи більше в цій країні Януковича — для того створюємо суспільне.

— Чому не відпускаються у вільне суспільне плавання радійники — нинішня Національна радіокомпанія України? Той-таки Віктор Набруско першопричиною створення об’єднання ТБ і радіо вважає намагання перерозподілити фінансові потоки.

— А чому його варто відпустити? Чи є хоч один аргумент? Виокремлено НРКУ працює. А ми хочемо, щоб суспільне радіомовлення працювало краще.

Мені байдуже, що говорять ті, хто ратує за виокремлення радіо. Мене не хвилюють фінансові потоки, а їх — так. У світі прикладів окремого і спільного існування суспільного радіо і телебачення — фіфті-фіфті. Наприклад, у Польщі вже восьмий рік вони працюють окремо. І телефонує мені не телевізійний, а радійний директор і криком кричить: «Не робіть цієї помилки. Спочатку відразу об’єднайте». Це до слова. Ми не будемо будь-кого детально копіювати. Наш досвід буде унікальним — бо Україна унікальна. Тому ми спробуємо зробити так: спочатку ми збираємо каміння, а вже потім прийде час, коли ми його будемо розкидати.

Сподіваюся, без пафосу звучить: треба думати не про фінансові потоки, а про країну. Так має бути. Я бачу, хто керує, де і як. Багато що мені не подобається. Віктор Набруско хоче керувати радіо. Якщо так станеться — це буде така ж державна «фігня», як і раніше. Там були класні речі. Але державне радіо настільки кероване, що давайте не буду нагадувати, що робилося і в його ефірі, і на Першому Національному за часів Януковича.

«Не подобається залежність від будь-кого»

— Новий статус суспільного мовника в НТКУ буде, мабуть, влітку. Які перспективи фінансування вам закладають у Держбюджеті на наступний рік?

— Не буде Національної телекомпанії, буде Національний суспільний мовник. Чотири роки він фінансуватиметься з бюджету. По-перше, окремим рядком. По-друге, у цьому бюджеті це буде закладено як статутний капітал ПАТу. Бо, за законом, держава не може фінансувати акціонерне підприємство. Наші юристи спільно з юристами Інституту масової інформації, Верховної Ради три доби працювали, щоб виписати поправки про це у закон. Дай Бог, їх ухвалять.

— Давайте згадаємо про рекламу. З одного боку, її присутність в ефірі і суспільного мовника — це прибуток. Але показ програм без тривалих роликів про матраси, ліки і міцні напої — це додатковий стимул для глядачів залишатися саме на «кнопці» без реклами. Чи не станеться так, що втрати глядацької аудиторії переважать?

— Глядач із задоволенням усе дивився без реклами і нічого б не платив, щоб отримувати об’єктивні новини. Просто чудово. Але так не буває. За суспільне мовлення у багатьох країнах глядачі сплачують абонплату. Ще одним гарантом його незалежності є надходження від реклами. Наприклад, без неї пробував виживати 10 років суспільний мовник у Франції — не вийшло. Зараз в його ефір повертають рекламу і запроваджують часткове фінансування з держбюджету.

За ухваленим у квітні законом, суспільному мовнику залишили 5 відсотків реклами — 3 хвилини на годину. Це просто смішно. Вважаю правильною позицію, коли протягом перших чотирьох років iз моменту утворення НСТУ трансляція реклами, телепродажу повідомлень про спонсорів на каналах мовлення буде такою ж, як і на комерційних каналах.

За чотири роки я буду казати про відрахування на потреби суспільного мовлення певного процента від комерційної реклами: на зовнішніх носіях, комерційному ТБ тощо. Це гарантуватиме незалежність, якої не існує, якщо йдеться про одне джерело фінансування.

— Коли НТКУ очолював Єгор Бенкендорф, який перейшов на державний канал з «Інтера» і туди ж повернувся, він пропонував суспільне мовлення фінансувати 10 відсотками відрахувань від прибутків комерційних телеканалів. Чому сьогодні ніхто не згадує про це? Бо маємо дуже сильне лобі власників медіа-груп?

— Думаю, про це ніхто не згадує, бо переважна більшість не знається на питаннях суспільного мовлення.

— В ефірі нинішнього Першого Національного глядач бачить «Схеми», «Слідство. Інфо», «Зроблено в Європі», «Утеодин» — проекти, які фінансують недержавні фонди і посольства. Особисто для мене як глядача ще державного телеканала це гарантія невтручання у наповнення цих програм зі сторони наших чиновників і посадовців. Як довго можуть виходити такі проекти?

— Мені не подобається залежність від будь-кого. Певний час названі проекти будуть виходити. Але ми намагатимемося робити власні. Програми власного виробництва — це ідеал, якого ніколи не досягнемо, але рухатимемося до нього.

Проекти «Слідство. Інфо» чи «Схеми» роблять люди, які не працюють на каналі. А йдеться про цінності. Це найголовніше, що має бути на суспільному мовнику. Деякий час ми будемо співпрацювати. Кожен журналіст отримає пропозицію приєднатися. Якщо захочуть робити самостійно проекти — будь ласка, не у нас. Ми попередили всіх своїх партнерів: або ви з нами, або ми самі. Крапка.

— У такому разі, чи плануєте вирощувати собі кадри?

— Найбільшим проектом наступного року має стати відкриття навчального центру, який розміститься на одиному з поверхів у приміщенні на Мельникова. Фінансують його створення німці.

Про Савіка Шустера, новий проект і МІП

— Які нові проекти покажете глядачам iз нового року?

— Їх багато. Наймаштабніший — ток-шоу нового формату з кількома ведучими плануємо запустити у лютому.

— Це буде заміна проекту Савіка Шустера?

— Замість нічого не буде. Його формат не є чимось таким, що треба заміщувати. Він має зникнути з канала. Бо він, проект, порожній, який обманює людей. Те, що там відбувається, — це просто шоу. В ефірі суспільного мовлення може бути й шоу, але розважальне або музичне, а не суспільно-політичне.

— Коли вас призначили керівником НТКУ, ви мали неабияку підтримку медіа-спільноти. Минулого тижня на «Фейсбуцi» ви фактично підтримали створення Мінінформації, проти якого виступили експерти та журналістські організації. Чому?

— Я завжди залишаюся собою: не йду за, не йду проти. Якщо медіа-спільнота виступає проти створення МІП, це не означає, що вона тепер не підтримує мене. Так само моя позиція не є противагою іншим. Я лише написав: дайте спробувати. Це стосується кризи довіри у країні як такої. Я не переймаюся МІП. Зробить Стець — молодець. Але пам’ятаю, як усі вимагали пропаганди і контрпропаганди від Першого Національного. А зараз куди ті люди подівалися?!

— Наприклад, у положенні про Держтелерадіо написано: «розробляє заходи щодо запобігання внутрішньому і зовнішньому інформаційному впливу, який загрожує інформаційній безпеці держави, суспільства, особи».

— Мені байдуже, що там написано. Вони цього не роблять. Це як у тому анекдоті про таксі: «Вам «шахматку» чи їхати?». Якщо їхати — почекайте місяць-два, подивіться, що зробить Юрій Стець. І не треба тут казати: вірю-не вірю. Треба оцінювати результат.

У держави немає стратегії інформаційної політики, ніхто не займається пропагандою-контрпропагандою. (Формально Стратегія розвитку інформаційного суспільства затверджена Кабміном в 2013 році. — Авт.) Натомість iз Росії все це отримуємо у сконцентрованому вигляді. Усі цим не задоволені страшенно, бо інформаційну війну програємо. Одна людина з’явилася, яка намагається щось зробити — і такий дикий галас зчинився.

У Держтелерадіо наступного року зрізають частину бюджету — 100 млн. грн. Нове міністерство, проти якого всі просто вибухнули, — це 4 млн. грн. Порівняйте хоча б кошти Комітету, який нічого у цьому сегменті не робить: ні в безпеці, ні в інформаційній політиці, і МІП, яке хочуть створити.