Та сам текст перевершує всі очікування: цитати, цитати, цитати — на двісті сторінок 543 посилання. Похвально, що автор не плагіатор, але ж варто було би ще й структурувати чужі набутки. А так читач усе має зробити сам: вибрати, подумати, систематизувати.
Автор і сам потонув у хаосі цитат, не спромігся відповісти (принаймні для себе) на запитання: «Імідж — це образ чи імітація, реальний чи віртуальний об’єкт»? Розв’язуючи цю дилему в той чи інший спосіб, імовірно отримати зовсім різні конструкції соціальної реальності та можливостей іміджмейкерів. Ось і О. Семченко подеколи визнає, що творення іміджу обмежене реальністю й продавати правду вигідніше, ніж брехню, а в інших місцях ототожнює конструювання іміджу з піар-технологіями. Така авторська позиція межує з анекдотичною: «І ти, Ребе, правий...».
Проблема методології дослідження є ключовою. Наш автор це розуміє, але вельми своєрідно: «У теоретико-методологічній основі наше дослідження спирається на синтез кількох основних методів». Утім методів цих не названо. Натомість між усіма рядками шугають протяги совєтського розуміння змісту гуманітарної науки: багатослів’я, цитатний вал, наукоподібність. І в цьому плетиві годі шукати притомного визначення ключових понять, які буцімто досліджуються: імідж, країна, держава, державна служба, політичний режим, політична влада, а також аналізу взаємозв’язків між ними.
Рене Декарт писав: «Визначте значення слів і ви врятуєте людство від половини його помилок». Якраз цю аксіому великого філософа О.Семченко й зігнорував: не дав коректних визначень посеред цитувань протилежних підходів. Натомість повсюдно натикаєшся на лукаву совєтську плутанину-ототожнення між державою і країною. Імідж, як віддзеркалення процесів, предметів і явищ (реальності, що існує поза свідомістю), водночас є суб’єктивним феноменом. То, може, варто вже вийти за межі «діалектичного матеріалізму» й подумати про феноменологію, суб’єктивний біхевіоризм, метафізику?
Колишню Арку дружби народів у Києві Міністерство культури України визнало такою, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих памʼяток України. Монумент втратив статус памʼятки історії і тепер його можна демонтувати. >>
Пункт закону про медіа, який посилює вимоги щодо використання державної мови в ефірах українськомовних програм набере чинності 17 липня. Він допускатиме іноземні мови на телебаченні лише у вигляді окремих слів чи виразів. >>
У Львові завершився архітектурний конкурс на проєкт меморіального комплексу військових поховань Героїв України на вулиці Іллі Мечникова. Переможцями стала команда архітекторів з Хмельницького — Віктор Голубєв та Дмитро Райфшнайдер. Конкурс тривав три місяці. >>
Нарешті у кінотеатрах з 9 травня можна подивитися художній фільм «Будинок «Слово». >>
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
У Черкаському обласному музеї «Кобзаря» тамтешня колекція мистецької шевченкіани збагатилася ще однією картиною — портретом Тараса Шевченка. >>
