Жодна імперія не вічна

16.12.2014
Жодна імперія не вічна

«Книгою року ВВС» обрали роман про руйнівну силу кохання «Фелікс Австрія» Cофії Андрухович. (з мережі «Фейсбук».)

Минулий тиждень завершився однією із найпомітніших подій у літературному середовищі — врученням премії «Книга року ВВС» у готелі на Воздвиженці. До складу журі входили професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія» Віра Агєєва, головна редакторка «ВВС Україна» Ніна Кур’ята, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк, письменниця, радник з питань культури ЄБРР Світлана Пиркало і поет Тарас Федюк.

 

На церемонії нагородження приємно здивував рівнем компетентності в сучасній українській літературі і посол Великої Британії в Україні Саймон Сміт, який вважає премію помітною літературною подією. До гостей він звернувся українською мовою: «Я радий сказати, що прочитав достатньо, щоб визнати, що сучасна українська література в чудовій формі».

До останнього тримали інтригу щодо переможця. Ярослав Мельник, один із фіналістів та минулорічний переможець премії, зауважив «УМ»: «Це відкрита премія, де ніколи не знаєш, хто переможе».

Журі цього року перевагу віддало романові Софії Андрухович «Фелікс Австрія». За три місяці з часу виходу, твір став чи не найактивнішим об’єктом обговорень, дискусій та великої кількості рецензій, а також найочікуванішою прем’єрою цієї осені. Після семирічного мовчання Софія Андрухович написала якісну прозу про Станиславів (колишня назва Івано-Франківська. — Ред.) та складні життєві колізії жителів цього міста на початку ХХ століття. Присмак епохи Австро-Угорщини, яскрава палітра образності, насичений сюжет, продумані до дрібниць описи підкупили авторитетне журі. Про саме такий їх вибір літературні критики почали говорити ще на львівському Форумі видавців у вересні цього року. Авторка зазначила: «Я розумію, що це може видаватись кокетством, коли стільки людей — хто щиро радіючи, хто скептично кривлячись — говорять: «Та це ж було ясно!», але мені не було ясно. Я, м’яко кажучи, далеко не самовпевнена, до того ж — свідома власних недосконалостей. Ніяк не можу припинити дивуватись із того, що моя робота видається цікавою людям. І ціную інших авторів. І вболіваю за них. Як би мені хотілось передати, наскільки я ціную вашу увагу, підтримку, емпатію!».

Головна редакторка ВВС Україна Ніна Кур’ята прокоментувала: «Роман Софії Андрухович привабив суддів ретельно змальованим портретом часів імператора Франца-Йосифа і глибокою психологією наративу. Цей твір є ще одним нагадуванням про те, що кохання часом має руйнівний вплив, а також про те, що жодна імперія не є вічною».

Спражня ж несподіванка, певно й для самої авторки, була в «Дитячій книзі року». Відома ілюстраторка Катерина Штанко, дебютувавши книгою «Дракони, вперед!», стала переможницею. Сама ж вона поділилася з «УМ», що не очікувала не те що на перемогу, а й навіть на те, що ввійшла до «коротких списків». «В Україні — це єдиний книжковий конкурс, об’єктивності якого я довіряю», — додала авторка. Дія самого твору дуже тісно вплітається у близький для ілюстраторки-письменниці часопростір. Блакитну насінинку драконячого дерева герой привозить із Нікітського ботанічного саду — і з неї виростає дракон, який згодом приведе Михася до Карабі-яйли. Катерина родом із Криму, тому непрямі рефлексії мають відгомін сучасного хронотопу. Віра Агєєва назвала книгу відкриттям цього року та додала: «Ми її (Катерину Штанко. — Ред.) знали і любили як ілюстраторку, і тут раптом — дебют, який стає переможним входженням у літературу. Дуже гарний сюжет. Книжка дуже настроєва. Мені шкода, що вона без кольорових ілюстрацій. Вона того варта». Директор Європейського банку реконструкції та розвитку з комунікацій Джонатан Чарльз розповів, що завдяки книжці Каті «тепер ми знаємо, що кожен собака може виявитися драконом, і навіть найзвичайніша дитина здатна на великі речі».

КНИГА ДЕСЯТИЛІТТЯ

Жадан непереможний

За всіма подіями віртуально спостерігав Сергій Жадан. У день церемонії нагородження він перебував у Берліні на конгресі Values and Change. Він уже двічі був переможцем цієї премії. Цього разу його роман «Ворошиловград» став «Книгою десятиліття». Її обрали з-поміж творів-переможців минулих років. Це звання з’явилося вперше на честь десятої річниці премії «Книга року ВВС» в Україні. Фактично ніяких сумнівів, що саме Жадан отримає її, не було. Цьому, напевне, посприяв й успіх твору за кордоном. Твір перекладено багатьма мовами, останнім часом він став путівником по сходу України та енциклопедією ментальності людей, які там живуть.

До слова, нещодавно Сергій Жадан за роман у перекладі французькою отримав одну з найпрестижніших літературних премій Швейцарії — Jan Michalski Prize.

Голова Європейського департаменту BBC World Service Артем Лісс вважає, що «книга Сергія Жадана, яку в результаті обговорення обрали Книгою десятиліття ВВС, має дуже цінну властивість із часом набувати нових значень, коли ви перечитуєте її в світі, який змінився. Журі обрало її не через актуальність, тоді й тепер, не через політкоректність, і не через те, про що йдеться в новинах. Книга отримала цю нагороду завдяки своїм видатним художнім якостям».

Сергій Жадан після нагородження акцентував увагу й на тому, що важливо нині допустити до участі в конкурсі і твори, написані українськими авторами російською мовою. Така репліка по цей бік монітора у залі була сприйнята неоднозначно, а згодом набула дискусійного характеру в соцмережах і продовжує обговорюватися нині. Та певно, це ще один виклик суспільству і перевірка його на толерантність та справжнє розуміння ситуації в умовах війни.

 

ВАРТО ЗНАТИ

З кого вибирали?

До «короткого списку» в номінації «Книга року BBC—2014», що відбирався з 22-х видань, увійшли роман «Фелікс Австрія» Софії Андрухович, «Месопотамія» Сергія Жадана, «Повний місяць» Андрія Кокотюхи, «Червона Зона» Артема Чапая та твір минулорічного переможця Ярослава Мельника «Чому я не втомлююся жити».

Фіналістами у номінації «Дитяча Книга року BBC—2014» стали твори Олександра Зубченка «Перемагаючи долю», Дзвінки Матіяш «День Сніговика», Мар’яни і Тараса Прохаськів «Куди зникло море», Катерини Штанко «Дракони, вперед!» та Зірки Мензатюк «Як я руйнувала імперію».