Ілона Довгань: Головне — не де, а що робити

До думок прислухаються

— Ілоно, як ви раніше сприймали Перший Національний і як сприймаєте тепер?

— Взагалі, я завжди була переконана в тому, що головне — що ти робиш і як, а не де ти робиш справу. Але зважаючи на інформаційну політику часів президентства Віктора Януковича, риторику, яка звучала тоді в ефірі державного каналу, його як джерело інформації, скажу чесно, не сприймала.

Зараз — інші підходи. Можна говорити, що ти вважаєш за потрібне, впливати на процеси, бути одночасно ведучим і редактором. Найголовніше — до думок прислухаються. У період переходу на суспільне мовлення запрошують багатьох експертів, спеціалістів у галузі медіа, які працюють з колективом, проводять тренінги, вчать працювати за стандартами. Зараз новини Першого Національного — організм, який розвивається, змінюється, вдосконалюється. А коли таке відбувається — цікаво працювати.

— Хто вас запросив на канал?

— Керівництво каналу. Я довго приймала рішення, скажу чесно, тому що у мене була інша пропозиція. Але потім зробила вибір — сюди.

— Чи вірите, що суспільний мовник, яким НТКУ має стати юридично уже з першого січня, може бути справді незалежним?

— Якщо говорити про незалежність мовлення, то поки що у мене не виникає побоювань. Бо за п’ять місяців, відколи я в НТКУ, мене особисто не примушували говорити якісь «побажання», завжди казали: «на твій вибір», «за рішенням випускової групи», «як ви вважаєте за потрібне», «якщо ця новина вам цікава»... Ми можемо критикувати владу, якщо вважаємо за потрібне: президентську, виконавчу, парламент. Це видно з новин на каналі — вони змінились. Раніше всього цього робити тут не можна було.

Те, як ми пройшли виборчу парламентську кампанію, багато про що свідчить. Перший Національний разом з «5 каналом» отримали відзнаки від «Телекритики» за найчистіші новини. Хто б про таке міг подумати рік, два чи двадцять тому?

— Перший Національний поступово стає конкурентом основним новинам рейтингових, фінансово потужніших каналів. Як працює ньюзрум, починаючи від взаємодії людей і закінчуючи тим, що, зокрема, технічних можливостей у вас менше, ніж у комерційних мовників?

— Ми конкуруємо, у першу чергу, збалансованістю новин і дотриманням стандартів. Бо у інших — великих комерційних — каналів інші матеріальні можливості. Але телеглядачі приватних мовників часто стають заручниками інтересів власників каналів. Нерідко редакційні колективи мають вступати у корпоративні війни. На Першому Національному цього немає.

Якби була більша зарплатня у працівників НТКУ, можна було б брати на роботу одразу й багато висококваліфікованих спеціалістів. Поки що вчать цих, серед яких багато молоді, у кого це перше робоче місце, і намагаються підтягнути їх до потрібного конкурентного рівня. Хотілося б мати кращу техніку. Ми часто програємо за «картинкою», графікою. Але все це напрацьовується. Це є в планах. Як і деякі інші зміни у структурі новин.

Має бути не просто зміна вивіски

— Чи існує напруженість у стосунках між командою, яка довгий час працювала на каналі, і новими людьми?

— Зрозуміло, що не всім подобається те, що потрібно змінюватися. Не всі (вибачте, але це є) вміють працювати інакше, за запитом часу. Але є немало колег зі старої команди, хто хоче працювати по-новому, щоб було не соромно казати, що ти з Першого Національного. Я особисто прийшла на канал створювати нові цікаві проекти. Мені є чим тут займатися. А перейматися проблемами тих, хто не дуже хоче працювати, — вибачте, це не до мене. Хочеш працювати — працюй, ставай поруч, напружуйся, ні — вирішуйте це у такий спосіб, щоб спільний результат не страждав й один не робив справу за трьох.

— Хто визначає пріоритетність новин, які виходять в ефір Першого Національного? Чи долучається до формування випусків Осман Пашаєв, який нещодавно очолив інформаційний напрям з розвитку суспільного мовлення Національної телекомпанії?

— Теми пропонують ведучі, редактори, журналісти. У нас тепер проводяться щоденні «планірки», де обговорюємо поточні випуски, складаємо плани на наступний день. До нашої роботи долучається й Осман, він, зокрема, і проводить ці щоденні наради.

— Чи вносить негативні чи позитивні нюанси в роботу зовсім близька перспектива — з 1 січня — перетворення НТКУ на суспільного мовника?

— Усі розуміють, що має бути не просто зміна вивіски. Мають відбутися реальні зміни. Мені здається, тим, хто працює якісно, немає причин хвилюватися.

Проект про реформи чекав свого часу два роки

— На Першому вийшов перший випуск проекту «Зроблено в Європі», показували про Польщу. Далі будуть сюжети з європейських країн, у які їздили з учасниками проекту «Молодь змінить Україну» фонду Богдана Гаврилишина і про які уже розказували влітку в ефірі ICTV?

— Це різні проекти.

Я давно хотіла займатися темами реформ. Це те, що дійсно потрібно країні. Про них варто не тільки з трибун говорити — потрібно втілювати їх у життя. Я поїздила по країнах і побачила, що зробити реформи — реально. Побачила, як вони змінили життя людей у тих державах, де зміни відбулися. Я дуже хочу, щоб це, нарешті, сталося в Україні.

Концепцію проекту про реформи я розробила ще два роки тому. Пропонувала його різним каналам. Одні казали: так, ми маємо гроші, але реформи — це нецікаво, краще зробимо щось розважальне. Дехто визнавав: класно, але немає на проект грошей.

Проект лежав у шухляді, допоки навесні цього року мені не запропонував фінансову допомогу фонд Богдана Гаврилишина. Підтримав ідею і канал ICTV, розуміючи, що потрібні реальні зміни. Вирішили це показати через новини. Було близько двох десятків сюжетів про реформи й цікаві ініціативи в європейських державах. Ми побували в шести країнах. Це ті, які вже давно обрані відомим меценатом, економістом, членом ініціативи «Перше грудня» Богданом Гаврилишиним. Туди їздять молоді українці переймати досвід. Ми поїхали разом із ними. Так з’явився проект «Перезавантаження по-європейськи» на каналі ICTV. Зі Швейцарії наша знімальна група підготувала сюжети про економіку, федералізм, вищу освіту; із Норвегії — про енергетику (маючи значні поклади нафти й газу, Норвегія розвиває альтернативні види палива) й про електромобілі; з Німеччини — про політику, зокрема, про скромний побут канцлера Ангели Меркель й систему транспорту; з Австрії — про середню освіту та екологію (зокрема переробку сміття); з Польщі — про досвід реформування економіки Лешиком Бальцеровичем, участь громадян у місцевому самоврядуванні. Це був мій перший досвід у цій темі, але він мав багато відгуків, і це те, що дає задоволення від роботи, тому що ти розумієш, наскільки це корисно й важливо зараз для твоєї країни.

Тепер наступний проект про зміни в країнах — уже на Першому.

— Скільки випусків проекту «Зроблено в Європі» плануєте показати?

— П’ятнадцять програм має бути. Треба сказати, що цей проект робиться за підтримки ініціативи «Сильніші разом» та посольства Великобританії. Разом зі мною ще в проекті ведучий Андрій Юхименко, це журналіст часопису «Новое время». Ми хочемо показати зміни, які відбулися в країнах після вступу в ЄС. Мені цікаво було, наприклад, розповісти про сусідку Польщу. Наші країни були разом у соцтаборі, у 90-ті роки там теж потерпали, багато схожого ми проходили і в політиці, і в економіці, але вони вирвалися вперед, тепер у Польщу українці їздять на заробітки. У нас уже була програма про те, як змінилися польські дороги. Буде ще кілька тем: про розвиток туризму, культури, освіти.

Ще я запропонувала показати досвід змін у Прибалтиці після вступу в Євросоюз. Бо колись ми були в одній країні, а тепер вони нас суттєво обігнали. Далі подивимось, які ще країни обрати. Загалом, я б хотіла зробити акцент на тому, чому ці зміни взагалі стали можливими, яка участь у цьому самих громадян. Якщо в цих країнах реальні реформи відбуваються, то чому таке не може відбутися у нас? Чим ми гірші? Наочний приклад європейських країн має стимулювати наших людей до реальних змін, надихати їх і давати зрозуміти, що все можливо, все в наших руках.