Хто подбає про захисників Вітчизни?

Ні статусу, ні допомоги

Одним iз таких учасників АТО, котрий досі не має жодного правового статусу, є 54-рiчний Анатолій Копанецький зі Львова. Як і тисячі інших українських патріотів, він пішов захищати рідну землю від російських окупантів. Служив у добровольчому батальйоні «Айдар» стрільцем-розвідником під позивним «Лемко». Під час одного з боїв отримав вогнепальне осколкове поранення живота. Перебував у військових госпіталях Харкова, Києва, Львова. Лікарі повідомили пана Анатолія про те, що для проведення наступної операції він повинен придбати апарат, який коштує близько 8 тис. грн., не кажучи вже про кошти на саму операцію. Крім того, щодня пан Анатолій потребує ліків на значну суму. Інвалідність йому досі не встановили, хоча за всіма показниками його мали би визнати інвалідом другої групи. Військово-лікарська комісія дала висновок про те, що пан Анатолій отримав не поранення, а захворювання, і то не при виконанні обов’язків військової служби, а в період її проходження. А ця причина інвалідності надає зовсім інший правовий статус, по суті, — це загальне захворювання, отримане в армії. Посвідчення учасника бойових дій пан Анатолій досі не отримав. Жодних виплат від держави він не одержує, як і не одержував при участі в АТО та перебуванні в госпіталях. Живе зараз на утриманні дочки. Небайдужі громадяни взялися допомогти панові Анатолію отримати належний правовий статус.

Відразу після початку бойових дій на Донбасі українськi високопосадовцi голосно проголосили, що всім учасникам АТО буде надано статус учасника бойових дій (далі — УБД або комбатант — визначення, котре застосовується у міжнародному праві). Пізніше прозвучало тихеньке уточнення, що питання надання цього статусу вирішуватиметься лише після закінчення бойових дій, коли будуть визначені дати та місця проведення боїв, переліки збройних формувань тощо. Ця ганебна позиція можновладців викликала обурення в небайдужих українців, які звернулися з письмовими зверненнями до Верховного головнокомандувача Збройних сил України та інших високопосадових осіб, аби вони терміново організували процес видачі учасникам АТО посвідчень комбатанта. В одному з таких звернень були такі слова: «Щодня тисячі оборонців Вітчизни беруть участь у бойових діях, багато з них загинули та зазнали поранень, захищаючи рідну землю, а посвідчень (або хоча б довідок взамін посвідчень) учасників бойових дій, інвалідів війни та членів сімей загиблих не видали ще нікому. Хіба так важко налагодити видачу довідок про надання відповідного статусу, допоки не будуть виготовлені посвідчення?!».

У письмовій відповіді від 13 вересня ц. р., котра надійшла через два з половиною місяці після вищезазначеного звернення, міністр оборони України підтвердив інформацію про те, що учасникам АТО досі не видано жодного посвідчення комбатанта.

Чиновницький саботаж

Аби з’ясувати питання, чи справді затягується процес видачі посвідчень комбатанта, прослідкуємо це за датами прийняття відповідних нормативних актів.

Від 14 квітня 2014 року — дати офіційного початку проведення АТО відповідно до президентського Указу № 405, минуло вже понад 7 місяців, а досі не видно жодних суттєвих зрушень у питанні надання різноманітних пільг комбатантам та членам їхнiх сімей. За цей період були двічі внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі — Закон). Останні законодавчі зміни набрали чинності з 19 липня ц.р. (див. внизу витяг із Закону).

У цих двох законах доручалося Кабінету Міністрів України (далі — КМУ) визначити порядок надання статусу комбатанта особам, які брали участь в АТО. Оскільки протягом тривалого часу урядовці не ухвалювали жодного нормативного акта з цього питання, небайдужі громадяни скерували письмові звернення до Президента та уряду України з проханням покарати винних посадових осіб, які саботують ухвалення відповідних рішень.

Унаслідок цих звернень з’явилася постанова КМУ № 413 «Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій…» (далі — Порядок), прийнята 20 серпня ц.р. Ця постанова набрала чинності 10 вересня — з дня опублікування в газеті «Урядовий кур’єр». Тож треба було урядовцям аж 20 днів на публікацію цієї постанови?! Хіба не можна було все це робити набагато хутчіше?!

Ходіння по муках

Після ознайомлення з цією постановою робиться моторошно від того, яких ходінь по муках зазнають оборонці Вітчизни, аби отримати статус комбатанта. Вже надіслані відповідні звернення до уряду, аби він вніс термінові зміни до цього Порядку. Проте невідомо, коли це станеться і чи будуть покарані ті посадові особи, котрі витворили цю постанову.

Тож виходимо з того, що маємо, і спробуємо максимально «витиснути» все з цього Порядку, аби прискорити видачу учасникам АТО посвідчень комбатанта.

Якщо поверхово глянути на цей Порядок, то може скластися враження, що оборонцям Вітчизни взагалі нема за що переживати, бо за них усе зроблять і лише вручать їм посвідчення. Насправді не все так просто.

Відповідно до п. 5 Порядку «рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (далі — міжвідомча комісія), яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників АТО із включенням до її складу фахівців Міноборони, МВС, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв’язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань».

Відразу виникає запитання: «Скільки часу буде потрібно цій громіздкій міжвідомчій комісії, щоб розглянути документи всіх захисників Вітчизни, яких, за попередніми розрахунками Мінсоцполітики, вже є понад 50 тисяч осіб?»

Причому ця міжвідомча комісія не лише розглядає подані документи, а й «у разі потреби заслуховує пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків, представників державних органів».

Можна собі уявити, як довго триватиме ця процедура. І хоча в Порядку зазначено, що міжвідомча комісія «в місячний строк із дня надходження документів приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій», проте це дуже часто буде нереально здійснити з багатьох об’єктивних причин. У підсумку політики та урядовці знайдуть цапа-відбувайла і в затримці надання статусу комбатанта звинуватять членів цієї міжвідомчої комісії.

Тож зараз необхідно терміново змінити функцію міжвідомчої комісії і перетворити її з органу, що надає статус комбатанта (а насправді буде «штампувати» цей статус), на орган, що проводить перевірку надання цього статусу, якщо для цього є підстави (звернення про фіктивну видачу посвідчення УБД, публікації в ЗМІ тощо) та передає матеріали перевірок правоохоронним органам.

Якщо цього не зробити, то процес надання статусу комбатанта затягнеться на довгі роки. Причому міжвідомча комісія в цій процедурі не є тією однією інстанцією, від якої залежить надання цього статусу, бо, згідно з Порядком, ще мають бути утворені десятки первинних відомчих комісій із розгляду питання надання статусу комбатанта, до яких мають бути подані документи командирами військових частин, керівниками установ тощо. Тож розглянемо все по порядку.

Алгоритм дій для захисників Вітчизни

Спершу командири військових частин або інші керівники установ, закладів зобов’язані подати документи учасників АТО на розгляд первинних відомчих комісій. У Порядку зазначено, що ці документи мають бути подані «у місячний строк після завершення особами виконання завдань». На жаль, у Порядку не встановлено, скільки часу відомча комісія може розглядати документи учасника АТО.

Добре, якщо ця первинна комісія хутко розгляне документи і передасть їх у міжвідомчу комісію. А якщо до цих документів будуть якість «запитання», внаслідок чого вони «пролежать» у відомчій комісії декілька місяців, а може, й років?

Аби цього не сталося, необхідно терміново внести зміни до Порядку і встановити конкретний строк, упродовж якого первинна комісія зобов’язана розглянути подані документи.

Узагалі виникає риторичне запитання: чому для оборонців Вітчизни витворили такий ускладнений Порядок надання статусу комбатанта, який не встановлений для жодних інших категорій осіб, які претендують на цей статус?

Приміром, відповідно до п. 5 цієї ж статті 6 Закону, статус УБД надається також бійцям винищувальних батальйонів, взводів, загонів, які під виглядом легендарної УПА здійснювали диверсійно-терористичні акти та винищували мирне населення. Для цих осіб достатньо лише звернутися з відповідними документами до комісії Міноборони, яка надасть статус комбатанта. Якщо комісія відмовить у наданні цього статусу — це є підставою для звернення до суду.

Така ж процедура надання статусу встановлена для всіх інших категорій УБД, а це: військовослужбовці діючої армії в період двох світових воєн (п. 1 ст. 6 Закону), учасники бойових дій на території інших країн (п. 2 ст. 6 Закону), особи вільнонайманого складу Збройних сил, військ і органів МВС, КДБ колишнього СРСР у період Другої світової війни та інших періодів ведення бойових дій (п. 4 ст. 6 Закону) тощо. Таких пунктів є 19 у статті 6 Закону. Тож для 18 категорій визначено одну процедуру надання статусу комбатанта, а для 19-ї категорії встановлено ускладнений порядок надання цього статусу міжвідомчою комісією.

І якби ж на цій комісії все завершилося! Бо після того, як міжвідомча комісія розгляне документи, вона повинна ще поінформувати про прийняте рішення первинну комісію. І знову в Порядку не зазначено, протягом якого часу вона мала би це зробити.

Позитивним моментом можна було би назвати те, що в п. 8 Порядку встановлено, що у разі неподання відповідальними особами документів, необхідних для надання статусу комбатанта, особа може самостійно звернутися до відповідних комісій.

Зважаючи на це положення, і був розроблений зразок заяви до голови міжвідомчої комісії про надання статусу комбатанта (див. зразок заяви).

Як можна було б організувати процес надання статусу комбатанта?

Через місяць після завершення виконання завдань АТО кожен оборонець Вітчизни міг би сам або з допомогою волонтера звернутися із заявою до міжвідомчої комісії при Державній службі у справах ветеранів війни та учасників АТО (далі — Держслужба). У штаті цієї Держслужби є 67 працівників, які мали би ретельно розглянути заяву. Якщо відповідальні особи подали вже необхідні документи на учасника АТО, тоді Держслужба повинна взяти на контроль заяву оборонця Вітчизни і вимагати від первинної комісії швидкого подання документів на міжвідомчу комісію.

У будь-якому разі на адресу заявника повинна надійти письмова відповідь із міжвідомчої комісії про результати розгляду його заяви.

Якщо комісія відмовить у наданні статусу комбатанта, тоді оборонцю Вітчизни треба буде оскаржити це рішення в адміністративному суді за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача. На жаль, законодавці досі не звільнили учасників АТО від сплати судового збору за подання позовних заяв щодо встановлення статусу комбатанта. І хоча судовий збір за подання таких позовів відносно невисокий 73,08 грн (6% мінімальної заробітної плати), проте не кожен зможе сплатити цей збір, та ще й існує морока з його поверненням у разі задоволення позову. Тож в одній із наших наступних публікацій ми подамо не тільки докладні роз’яснення на цю тему, а й зразок позовної заяви до суду та зразок клопотання з проханням про звільнення від сплати судового збору.

Витяг із Закону

Закон України № 1547-VII від 1 липня 2014 року «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» набрав чинності з 19 липня 2014 року. Пункт 19 частини першої статті 6 Закону викладено в такій редакції:

Учасниками бойових дій визнаються:

19) військовослужбовці (резервісти, військовозобов’язані) та працівники Збройних сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

Олекса ЧОРНОТА, правозахисник