Брати — білоруси

Четверо білоруських активістів, які брали активну участь у Революції гідності, звернулися до міграційної служби України з проханням про надання їм політичного притулку. «У нас в Білорусі всі «неблагонадійні» одразу ж потрапляють до списку КДБ. А ми постійно тут організовуємо якісь акції біля посольства Білорусі, нагадуючи про права людини. І на Майдані я була і лікарем, і працювала в Будинку профспілок, витягувала поранених під час бійні на Інститутській у лютому. Моя дочка Юля була у 26-й сотні. І після Майдану ми, волонтерили, допомагали бійцям. Тому назад, у Мінськ, нам дорога закрита. Я навіть улітку на похорон чоловіка не поїхала», — розповіла «УМ» одна з активісток Галина Сорочик.

Не менш активними під час подій Майдану були й інші «підписанти». Дмитро Гуніч був одним із керівників самооборони в КМДА, неодноразово разом iз дружиною Анжелікою брав участь у протистоянні. 18 лютого Дмитро отримав термічний та хімічний опіки очей від гранати, кинутої «Беркутом», від чого тимчасово осліп. Після Майдану він залишився в Україні, бо весь його бізнес на батьківщині було знищено. Олег Овчинніков допомагав зводити барикади, обороняв Майдан від «Беркута», в тому числі й в останні криваві дні. За це його виключили з Гомельського університету.

Отримавши від міграційної служби відмову, білоруси звернулися за підтримкою до Президента України. «Повернення в Білорусь і ув’язнення там цих чотирьох буде сильним ударом по одвічному білорусько-українському братерству. Закликаю українців долучитися до кампанії на захист наших активістів, які на Майдані жертвували собою за Україну», — наголосив «УМ» лідер Руху солідарності «Разом» В’ячеслав Сівчик.