Наприкінці серпня на традиційному засіданні методичного об’єднання вчителів історії та правознавства мені було запропоновано взяти участь у черговому всеукраїнському конкурсі «Вчитель року». Ця пропозиція не викликала у мене емоційного піднесення. Колеги-ветерани, якщо забажають, можуть від підлоги до стелі заклеїти стіни свого житла похвальними листами, грамотами, подяками. От тільки ці почесні нагороди не зможуть приховати «вишукану» скромність їхніх помешкань.
Десять років тому міжнародні фінансові інституції та уряди економічно розвинених країн визнали Україну державою з ринковою економікою. Ринок праці є невід’ємною складовою ринкової економіки. Шкільний підручник з економіки І. Ф. Радіонової на ст. 58 твердить: «На ринку праці продається здатність працівника створювати продукти і послуги. Цю здатність купують підприємці або держава...» Отже, в ринковій економіці суть конкурсу «Вчитель року» зводиться до елементарного порівняння місячних доходів суб’єктів ринку педагогічних послуг. Очевидно, переможцями стануть учителі приватних шкіл, учителі-репетитори, вчителі-гувернери, бо їхня здатність створювати і надавати педагогічні послуги продаються добре і купуються охоче. Висновок: упослідження шкільного вчителя — це державна політика. Отже, доля вчителя-ветерана державної чи комунальної школи — перебирати стоси грамот-дипломів та «іспитивать чувство глубокого удовлєтворєнія»...
Негативу в загальний настрій додають вісті з фронту. Кожна тверезомисляча людина з моменту появи на Донбасі російських регулярних військ дає правильне визначення військовим подіям на сході — це ВІЙНА. Із неминучими численними людськими жертвами, біженцями, економічними негараздами, з додатковим «воєнним» оподаткуванням населення, урізанням соціальних програм та іншими обов’язковими супутниками війни, що призводять до падіння рівня життя населення. Війна — як бездонна прірва, в якій назавжди зникають люди, матеріальні та фінансові ресурси — стала нашою новою реальністю. Сховатись, заплющити очі і продовжувати гратись у мирне життя неможливо. Запитаємо себе: в когось виходить ігнорувати «платіжки» комунальних послуг чи цінники в магазинах? А може, хтось відмовляється від свого рідного солдата, скаліченого на фронті? А труни загиблих воїнів-захисників — теж у паралельній реальності? Хочеться відмахнутись і переключитись на щось приємніше? Так Інформаційно-аналітичний центр РНБО покликаний тримати всіх у «тонусі». Його речник сповістив, що з часу підписання Мінського мирного договору загинуло близько сотні бійців і понад 600 захисників України поранено (на час опублікування ці цифри, на превеликий жаль, зросли. — Ред.). Така ціна «перемир’я». Спитаємо себе, а яку ціну заплатимо, коли режим «перемир’я» буде скасовано? Яких масштабів буде наступна хвиля мобілізації? Не хочеться про таке задумуватися? А доведеться — від реальності не втечеш.
Отож ВІЙНА. Ми повинні мислити категоріями війни і жити в умовах війни. Маємо усвідомити, що ця війна надовго. Вона триватиме, доки існуватиме Російська Федерація у цьому вигляді. Нам слід навчитись раціонально використовувати наявні ресурси, а не витрачати їх на забави, що напряму не пов’язані з обороною держави. Які потреби у війни, я впевнений, ви здогадуєтеся. А про ресурси України ви поінформовані хоча б у межах шкільного курсу географії України. Висновок: сьогодні знову набуває значення дідівське гасло: «Все для фронту, все для перемоги!».
І ще до конкурсів. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 2014 р. №65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету». Назва промовляє сама за себе. Розумію і підтримую: війна обходиться бюджету України у 80 млн. грн. на день. Для армії-захисниці трудової копійки не шкода.
Наказ Міністерства освіти і науки України №11053 від 18.09.2014 р. та Наказ Департаменту освіти і науки Київської ОДА від 3.11.2014 р. №297 «Про проведення першого та другого турів всеукраїнського конкурсу «Вчитель року — 2015». Цитую: «...Здійснити витрати на підготовку та проведення першого (районного, міського) туру Конкурсу за рахунок місцевих бюджетів» та «...Здійснити фінансування другого (обласного) туру та витрати на участь у третьому (заключному) турі Конкурсу за рахунок коштів обласного бюджету». Не розумію і маю запитання: зайві гроші тиснуть кишеню? Поки друкувалися ці накази, зі східного фронту матерям і дружинам привезли понад сотню солдатських домовин, а до госпіталів прибуло понад шість сотень поранених бійців. Хтось про це чув, чи пропустив повз вуха?
Шановні колеги! Виходячи зі складної військово-політичної та економічної ситуації в державі я приймаю рішення про зміну формату моєї участі у всеукраїнському конкурсі «Вчитель року — 2015». А саме:
1) ретельно підраховую вартість матеріалів і робіт, необхідних для виготовлення та оформлення фотоматеріалів, описів, презентацій, робочих матеріалів як у друкованому, так і в електронному варіантах;
2) ретельно підраховую вартість усіх робочих поїздок до райвно та Київського обласного інституту післядипломної освіти (м. Біла Церква), необхідних для оформлення конкурсної документації, її подачі та участі в конкурсних заходах;
3) перераховую кошти, які мав би витратити на участь у конкурсі, на рахунок фонду підтримки військової медицини при Головному військово-клінічному центрі в сумі не меншій 25% мого місячного доходу.
У відповідності до вимог п. 1 Переліку матеріалів, які необхідно подати для участі в конкурсі, прошу організаційний комітет вважати це звернення як заяву щодо участі в конкурсі «Учитель року—2015».
Слава Україні!
Юрій ВЧЕРАШНІЙ, учитель історії
та правознавства Сошниківської
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня
с. Старе, Бориспільський район,
Київська область