Аналізую результати виборів. За Блок Петра Порошенка та «Народний фронт» виборці віддали майже половину голосів, причому порівну. Це значить, що переважна частина суспільства — за демократію, євроінтеграцію та проти одновладдя. Бажають, щоб влада була демократична та паритетна. «Самопоміч» та Радикальна партія вкупі мають понад 18%. Це дуже добре як для першопрохідців. «Самопоміч» обійшла «радикалів» на фініші — розсудливість, інтелект та позитивний мерський досвід Садового незрівнянні з безперспективним піаром Ляшка. Необхідний відсоток отримав «Опозиційний блок», бо «народні» обранці спрогнозували це ще змінами до виборчого закону в листопаді 2011 року, прийнятому за підтримки 366 депутатів — 187 «регіоналів», 62 БЮТівці, 24 симоненківці, 20 литвинівців, 19 «реформаторів заради майбутнього» та 36 балогівців та яценючат. Проаналізуйте — значна частина з тих спритників, що голосували за антинародний виборчий закон, пролізла в парламент, щоб знову ловити рибу в каламутній воді.
Якогось позитиву від цього парламенту чекати можна, та надії на суттєві покращення немає. Це зрозуміло з недолугого закону про люстрацію, яким влада бувших «білосердечних» пропіарила себе напередодні виборів, вимагаючи «миттєвого підпису» Президента, ніби він у боротьбі з корупцією менш активний за Турчинова та Яценюка. Я відчуваю, що від того закону, який видала Верховна Рада, буде більше негативу, ніж позитиву. Олігархи — акули політики — вийдуть сухими з води. В основному, покарають невгодних професіоналів. Недолугий закон у троцькістському стилі, коли овець замінять, щоб баранами зручніше було управляти. Пам’ятаю щось подібне, коли в червні 1985 року при генсеку-демагогу Горбачові Політбюро КПРС прийняло постанову про боротьбу з нетрудовими доходами. Міліція розганяла селян із ринків, а жадібна партійно-комсомольська сволота та червоні директори відкривали «фірми» при державних підприємствах, доводячи останні до банкрутства, бо перекачували державні кошти на створені ними підприємства з необмеженою відповідальністю. Наслідки відчуваємо й сьогодні.
Насторожує й наявність нечесної боротьби при парламентських перегонах. Не тільки самовисуванців, а й партій. У тому числі провладної — «Народного фронту». Бувші білосердечні «професіонали» скористалися адмінресурсом як у день виборів, так і в процесі підготовки до них. Прикладів достатньо. Зупинюся на характерних трьох.
1. Переконаний, що «відставка» міністра Мусія зумовлена тим, щоб перед виборами задобрити мафіозне керівництво медициною та фармацевтикою. Чесний, порядний міністр, активіст Майдану, намагався розворушити корумповане кубло в Міністерстві охорони здоров’я, що викликало шалений спротив корисливих акул тіньового бізнесу.
2. Я вкотре переконався в політичній незрілості штабу партії, коли «Свобода» на Покрову пішла колоною на Верховну Раду. Було безглуздо і безперспективно вимагати від депутатів тiєї Ради визнання вояків УПА, коли більшість із присутніх на сесії є спадкоємцями керівників і наглядачів Союзу — ГУЛАГу. «Свобода» повелася на заздалегіть продумані її політичними «союзниками» провокації, з чого влада скористалася вповні. Спікер Турчинов кілька разів ставив питання про включення до порядку денного закону про визнання УПА, хоч був переконаний у відсутності 226 голосів підтримки. Ситуація під Радою накалялася, тож поява провокаторів була прогнозованою. Турчинов закрив сесію, міністр Аваков розігнав агресивних «мітингувальників». Та головне — картинка пішла гуляти Росiєю, Європою та українськими телеканалами. Рейтинг «Свободи» почав падати, а «Народного фронту» — зростати.
3. П’ять соціологічних інституцій провели опитування в день виборів і в усіх результат був майже однаковий — Блок Петра Порошенка перемагає «Народний фронт» у середньому на 2%. Та соцслужби не проводили опитування в будинках пристарілих, хоспісах, психлікарнях, виправних колоніях — «забули». А в «Народному фронті» не забули — й отримали понад 3% «дармових» голосів.
Тож матимемо те, що маємо.
Микола МИХНИК
Чернігів