Повоєнна проза:
Ремарка особливо представляти не треба. Надто для старших читачів, котрі пам’ятають, як соціалістичне літературознавство позиціонувало його чи не найбільшим німецьким письменником — звісно, після Ґете, Гайне і Томаса Манна. Совєтські ідеологи «любили» його за те, що викликало лють у їхніх нацистських колег, — за пацифізм.