Тільки крихти своєї історії

Громадський комітет із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932—33 років заздалегідь публічно звернувся до телеканалів та радіостанцій відмовитись від розважального контенту в День пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій 22 листопада, а натомість присвятити ефіри висвітленню пам’ятних заходів та розміщенню тематичних фільмів та програм. Варто нагадати, що правила наповнення теле- і радіоефірів у дні трауру (скорботи, жалоби) та дні пам’яті регуляторний орган галузі — Нацрада з питань телебачення і радіомовлення затвердила ще два роки тому. Там чітко виписано: оформити ефірний час без розміщення міжпрограмних заставок мажорного звучання або з використанням міжпрограмних заставок мінорного звучання; припинити трансляцію комедійних фільмів, розважальних та музично-розважальних передач, концертно-видовищних передач, теле- і радіовікторин, передач на замовлення та музичних творів мажорного звучання; утриматись від трансляції рекламних роликів, а також анонсів, що містять елементи шоу, розваг та еротики; поширювати в ефірному часі інформацію про день трауру (скорботи, жалоби) та день пам’яті.

Як і в минулі роки, цьогоріч по сутi розважальне вітчизняне комерційне телебачення згадало про пережиті народом жахіття переважно лише міжпрограмними заставками і сюжетами про дні скорботи у випусках новин. Спеціально знятих програм — крихти.

Найбільше телепроектів, у яких показана трагедія українського народу у 20-30-х роках минулого століття, було в ефірі Першого Національного — ще державного каналу, який із нового року має запрацювати у форматі суспільного мовника. Показали не нові документальні фільми «Жорна» й «Американська допомога голодуючій Україні. 1921—23 рр.» та нещодавно презентований «Голодомор. Забутий геноцид» французької режисерки Бенедикт Бане. У «Першій студії» про маловідомі сторінки створеного Сталіним в Україні Голоду, придушення таким чином спротиву «совєтам» обговорювали директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович та історик Богдан Патриляк. На каналі ZIK, який мають змогу дивитися не всі, на день пізніше, 23 листопада, в «Історичній правді» тему Голодомору у контексті боротьби радянської влади з проукраїнськими активістами ведучий Вахтанг Кіпіані обговорював із Людмилою Гриневич, кандидатом історичних наук, старшим науковим співробітником відділу історії України 20-30-х років ХХ століття Інституту історії НАНУ. «5 канал» показав раніше записану тематичну «Машину часу».

Особливо цинічною — як з огляду подій понад 80-річної давнини, так і нинішніх — виглядали ефіри дня скорботи каналів «Інтер» та «Україна». Там з ранку і до вечора показували російські фільми. І виправдання, що це мелодрами — мало тішить тих, у кого від російських куль на сході України загинули діти, батьки чи чоловіки... А «галочку», наприклад, канал «Інтер» (частина акцій якого, до речі, належить росіянам) поставив іще у п’ятницю, у переддень вшанування жертв Голодомору о 5.25 (це не опечатка) — показав документальний фільм 1991 року «Голод-33», який знімали за мотивами повісті Василя Барки «Жовтий Князь».

Як не прикро, але більшість приватних вітчизняних телеканалів, усупереч регуляторним нормативам, військовим подіям у зоні АТО і здоровому глузду, ігнорують історію власного народу.