94 дні боротьби, які повністю змінили країну: від бруківки у столиці й до обрання нового Президента держави, журналісти і редактори телеканала «1+1» вирішили викласти у книжці, яка отримала назву «94 дні. Євромайдан очима ТСН». Ця книга —колективне бачення журналістів, редакторів, операторів, режисерів i всiєї команди «ТСН» подій, які відбувалися взимку минулого року. Кожен день, починаючи від 21 листопада і закінчуючи 22 лютого, описані в книзі словами та емоціями журналістів. Тетяна Пушнова, автор ідеї створення книги, зазначила в коментарі «УМ»: «Щоб книга не була сухою хронологією подій, ми вирішили додати в неї всі емоції та переживання журналістів, які вони залишали поза кадром. І хто, як не соціальні мережі, нам можуть у цьому допомогти? Оскільки саме в них журналісти виплескували свої емоції, давали волю суб’єктивним висловлюванням і переживанням, які заборонені в кадрі».
Ольга Кашпор, журналіст «ТСН», каже: «Для мене, як і для багатьох моїх колег, початком революції став не пост Мустафи Найєма, а слова з «Фейсбуку» Олександра Моторного «Лю-ди!!!...Треба!!!», який, до речі, опублікував їх раніше за Мустафу. І єдиний пост від Сашка в цій книзі , до речі, саме цей. Він один, але я вважаю, що він найсильніший і найголовніший»
Окрім книги, «1+1 медіа» презентували також інтернет-сайт Euromaidan.Tsn. Ua. На ньому — відео, статті, фото, дописи із соціальних мереж та обговорення, які не вдалося внести у книгу. Окрім цього, вiд 21 листопада на сайті щодня з’являється хроніка того, що відбувалося рік тому саме в цей день.
Найближчим часом в ефірі каналу глядачі зможуть побачити фільм, також відзнятий про журналістів і їхнє бачення, емоції та переживання під час Майдану; ведучою та ініціатором проекту стала Катерина Осадча. Головнi герої — ведучі випусків новин, які завжди намагалися приховати й не показувати своїх емоцій у кадрі. «Багато хто думає, що я — немов залізна леді, без почуттів, проте мало хто знає, як мені важко було вести деякі випуски новин, ковтаючи сльози і переживаючи кожен сюжет», — говорить ведуча вечірніх випусків новин Наталка Мосейчук. Одна з героїнь проекту, ведуча ранкових новин Марічка Падалко зазначила, що під час Майдану саме на ранкових новинах була найбільша відповідальність, оскільки вони інформували людей зранку і розповідали, як минула ніч: « Часом було настільки страшно, що я боялася щоб усі мої емоції не передавалися глядачам. Це неприпустимо. Тому в кадрі я старалась бути впевненою».
На Черкащині неподалік села Новоселиця Чигиринського району виявлено розритий скіфський курган «Устина могила». «Ми виявили це випадково, коли вибралися на тамтешню висоту, звідки як на долоні відкривається неймовірної краси місцина. >>
У найстарішому столичному кінотеатрі «Жовтень» днями презентували документально-ігровий фільм режисера Тараса Химича «Легіон. Хроніка Української галицької армії 1918-1919». Фільм створений командою львівської студії Invert pictures. >>
Вчора, 22 березня, було поховано тіло відомого українського журналіста, редактора iнтернет-видання «Українська правда» Георгія Гонгадзе. Зайве нагадувати, ким був Георгій і чим стала для України його смерть, а точніше, ті обставини, котрі супроводжували його викрадення та вбивство у 2000 році. >>
«...Ми, учасники бойових дій воїни-«афганці», підемо з Майдану, якщо побачимо, що нормально запрацює уряд, економіка держави оживе, політики почнуть виконувати свої обіцянки; побачимо, що люстрація посадовців проводиться, відбувається очищення від кримінальних елементів у владі, та й просто на вулицях», — говорив у інтерв’ю Олег Міхнюк 22 лютого 2014 року, яке згодом увійшло у книгу Валентини Розуменко «Майдан... >>
Два роки тому в Києві відбулися події, які увійшли в історію як «криваве Водохреще» або «Вогнехреще». Тоді на Народному вічі в центрі столиці зібралося кілька десятків тисяч мітингувальників, які висловили своє обурення ухваленими напередодні диктаторськими законами. >>
