Марін Володимиру — друг, камрад і сестра

Поки російський народ із жахом стежить за зниженням курсу рубля, зникненням і подорожчанням товарів у магазинах (днями, скажімо, з’ясувалося, що в країні дефіцит гречки — своя цього року не вродила, а іноземну імпортувати заборонено височайшим указом), світлі кремлівські голови всю свою розумову діяльність спрямували на війну. У тому числі й справжню: попри всі запевнення президента Путіна і Ко у тому, що ніяких російських військових в Україні немає, бюджет міноборони на наступний рік планується збільшити на 32%. Як зазначають оглядачі, інакше, як фактичним визнанням участі РФ у воєнних діях, це не назвеш.

Але не менш важливою ділянкою фронту для російської влади є бої на інформаційному й лобістському фронті. Причому не лише в межах своєї держави, де старанно промиті майстрами пропаганди мізки телеглядачів вдячно сприймають будь-яку нісенітницю про злочини «фашистської хунти» на Донбасі. Не менш важливою місією московські пропагандисти найвищого рівня вважають поширення цих поглядів на західну аудиторію.

Суми такої нині коштовної валюти, які спрямовує Росія на підтримку своєї позиції на Заході, швидше за все, для широкого загалу навіки залишаться таємницею. Але з огляду на кількість регулярних і явно невипадкових публікацій у друкованих та інтернет-ЗМІ держав Євросоюзу й Америки, телесюжетів і масштабних телепроектів про «велику російську культуру», яку нібито втрачає світ через санкції проти РФ, миролюбство Кремля й таке інше, цифри витрачених на це з російського бюджету дорогоцінних доларів та євро мають бути вражаючими.

Особливо якщо додати до цих витрат ще й ті, що йдуть у кишені західних політиків. Лобісти Москви є всюди, від Сейму Литви і Європейського парламенту до Конгресу США. Цікаво, що в деяких країнах чи не найзатятіше політику Кремля підтримують радикальні праві — себто ті самі сили, яких Дмитру Кисельову й іншим провідникам кремлівської риторики належало б називати «фашистами». Зокрема, це стосується й Франції, де Путін знайшов вірного союзника в особі нинішнього лідера ультраправого «Національного фронту», Марін Ле Пен. Саме навколо неї у ЄС днями розгорівся черговий скандал.

Як дізнався французький інформаційний портал «Медіапарт», у вересні пані Ле Пен отримала від Першого Чесько-Російського Банку кредит у розмірі 249 мільйонів крон (9 мільйонів євро). Згідно з інформацією Чеського радіо, російський банк ПЧРБ був заснований у Чехії кілька років тому. Його головний офіс розташований у Москві, а в Чеській Республіці — філія.

Спочатку цей банк контролював близький друг Путіна — Геннадій Тимченко, а тепер його змінила інша близька до Кремля особа — Роман Попов. Автор розслідування привертає увагу до питання іноземного втручання в політичне життя Франції та джерела фінансування «Національного фрону», щорічний з’їзд якого відбудеться через тиждень. За даними «Медіапарту», частина вказаної суми була переказана на рахунок партії — йдеться про 2 мільйони євро. Посередником у цій угоді був колишній міжнародний консультант компанії Dassault, а тепер євродепутат від французьких ультраправих Жан-Люк Шаффхаузер. Саме той, який називав себе «спостерігачем» на так званих виборах у так званих «ЛНР» та «ДНР».

«Медіапарт» наголошує, що «подарунок» від російського банку Марін Ле Пен отримала на тлі напружених відносин між Росією і Заходом у зв’язку з українською кризою. Сама лідерка «НФ» у коментарі журналу «Нувель обсерватер» пояснила, що її партія була змушена звернутися до іноземних банків через те, що вітчизняні банки надати «Нацфронту» кредити відмовилися. Політик зазначила, що з таким проханням її партія зверталася до банків США, Іспанії та Росії. Але не уточнила, до яких саме.

Інший член партії, який побажав залишитися неназваним, заявив журналістам, що такі кредити є незабороненою французьким законодавством субсидією від іноземної країни, тому в їх отриманні немає нічого поганого. Про те, що «гроші не пахнуть», відверто заявив і заступник секретаря «Нацфонту» Крістіан Буше. Він є відомим у Франції русофілом і видавцем книг Олександра Дугіна, якого називають одним з ідеологів Кремля.

Автор дослідження «Медіпарту» зазначає, що після того як Марін Ле Пен очолила «Нацфронт», у Франції почалася потужна кампанія з лобіювання інтересів Росії. Лідер та інші члени партії неодноразово відвідували Москву. Сама Ле Пен висловлює своє «захоплення» Володимиром Путіним та зазначає, що Росія — це європейська країна, а ЄС провадить холодну війну проти Москви. Її зустрічають у Москві як свою. Вона неодноразово зустрічалася зі спікером Держдуми Сергієм Наришкіним і нібито навіть із самим Путіним, а в Парижі має регулярні рандеву з російським послом Олександром Орловим. Її радник із закордонних справ, євродепутат Емерік Шопрад, є ключовою фігурою у відносинах «Нацфронту» з Росією. І також був «спостерігачем» на незаконному голосуванні — «референдумі про незалежність Криму». Цікаво, що у Шопрада налагодилися тісні та дружні відносини з одним із ключових олігархів путінської системи Костянтином Малофєєвим.