Поводирі для Донбасу

Культурний ландшафт Донбасу взялися відновлювати митці з Києва. Вони впевнені, що одночасно з відбудовуванням освітніх та культурних установ необхідно активно спілкуватися з молодими людьми цього регіону. Актриса театру і кіно Римма Зюбіна говорить, що після звільнення Слов’янська вона зрозуміла, що має бути там. Вона одна з активних учасниць проекту «Новий Донбас».

Проект покликаний допомагати мешканцям маленьких міст на сході України повернутись до мирного життя після бойових дій. Дуже важливим є і культурний та освітній акценти, втіленням яких займаються художники, актори, режисери, викладачі, психологи.

Керівник та ініціатор проекту, кінорежисер проекту «#ВABYLON’13» Лариса Артюгіна упевнена: «Матеріальна допомога вирішує лише тимчасові проблеми. Ми їдемо і привозимо будівельні матеріали не лише для того, щоб залатати дірку, закрити вікно і відремонтувати клас, а ще й для того, щоб у процесі спільної роботи налагодити контакт, побудувати діалог, почати комунікацію. І тим самим підтримати людей».

Група волонтерів у рамках проекту «Новий Донбас» допомагає відбудовувати школу в місті Миколаївка Слов’янського району на Донеччині. Будівля навчального закладу, як і десятки інших будинків, на початку липня була пошкоджена внаслідок обстрілів сепаратистів. Окрім цього, активісти залучили учнів до роботи у різних гуртках, проводили майстер-класи та навіть створили театральну та кіностудію. Щоб відволікти дітей від спогадів про обстріли, Римма Зюбіна презентувала у школі комедійно-музичний фільм «Трубач» режисера Анатолія Матешка, в якому зіграла директорку школи. Для юних глядачів дитяча картина від творця серіалу «Буржуй» стала великим сюрпризом. Рiч у тiм, що у містечках Донбасу взагалі не виходили у прокат українські фільми, а особливо дитячі. Тож школярі навіть не здогадувалися про існування українського кінематографа. Та, на жаль, не всі охочі змогли побачити «Трубача». Актова зала школи, одна з найбільших у місті, розтрощена. Коли у Миколаївці пролунав потужний вибух, у шкільному залі вибило вікна, двері злетіли з петель. Тому кінозал довелося облаштувати в одному з класів.

Та найбільше задоволення дітям принесло створення колективного стріт-арту. Разом вони намалювали на шкільній стіні величезного голуба миру, про який мріють усі жителі сходу.

До слова, будівельні роботи у школі планують завершити до 19 грудня цього року. Це місто розташоване за 20 кілометрів від Слов’янська, проте сюди довгий час ніхто не приїжджав, щоб допомогти жителям як морально, так і матеріально оговтатися після владарювання так званої «ДНР».

Митці з Києва прикипіли душею до дітей настільки, що було важко їхати зі сходу. Учителів та учнів Миколаївської школи №3 уже вважають своїми друзями. Микита Гладиш, одинадцятикласник із Миколаївки, на днях побував у Києві і розповів, що комунікацію зі столичними гостями налагодив не відразу. «Недовіра була пов’язана в першу чергу з тим, що це нові люди приїхали. Ми не знали, на які теми можемо з ними спілкуватися, про що взагалі можемо говорити. Згодом виявилося, що вони дуже багато для нас зробили. А тепер навіть не хочемо з ними розлучатися», — каже підліток.

«Ці діти, як каштани: зверху вони колючі, а всередині — інші», — згадує Римма Зюбіна слова однієї вчительки Миколаївської школи. Актриса не створює собі ілюзій, що на Донбасі — усі проукраїнські. Каже, що «у головах дорослих людей ми навряд чи можемо щось змінити». «Я слухала діалоги на вокзалі у Слов’янську. Підтримувати з ними розмову вкрай складно. Бо чує лише той, хто хоче почути. Але діти відчувають набагато сильніше. За ними майбутнє, а ми повинні їм допомогти його збудувати», — говорить про свою місію Зюбіна.

Не чекаючи цвітіння сакури, акторка вирішила організувати поїздку дітей до Ужгорода та Мукачевого. Вона поділилася: «Я захотіла повезти цих дітей в Ужгород, де не менше шести національностей, де у школі говорять різними мовами, у сім’ях спілкуються угорською, чеською, словацькою мовами». Чотири дні, які провели діти зі сходу тут, були надзвичайно насичені не лише відвідуванням туристично привабливих міcць, а й культурною програмою та спілкуванням з однолітками. Учні з Миколаївки відвідали в Ужгороді школу №3 і були дуже здивовані, адже мова викладання тут... російська. Побували вони й у філармонії, послухали композиції Баха. Учням пощастило поспілкуватися з мером Мукачева Золтаном Ленд’єлом.

По дорозі зі сходу на захід і назад учні з Миколаївки відвідали Молодий театр у Києві (у ньому працює Римма Зюбіна) та подивилися фільм «Поводир» Олеся Саніна про розстріл сліпих кобзарів. «Якщо ми не хочемо повернутися в Радянський Союз, то маємо подивитися «Поводир», — такі висновки зробили підлітки з Донбасу.

Також школярі зізналися, що приїзд митців у їхнє рідне місто, мандрівка на Закарпаття та нові знайомства змінили їх. Багато з них до останнього не могли визначитися з професіями. Адже через півроку вони обиратимуть вуз. І лише завдяки спілкуванню з новими людьми підлітки зрозуміли, ким хочуть стати і чого досягти. Всі вони чудово володіють як українською, так і російською мовами. До дітей, які про війну знають не з фільмів і книг, потроху приходить усвідомлення того, що попереду ще багато важливого і цікавого. Вони хочуть європейського майбутнього та миру.

Надзвичайно важливим Римма Зюбіна вважає й те, що такі ініціативи їй вдається реалізовувати без політиків. На її прохання, які вона публікувала на своїй сторінці у «Фейсбуці», активно відгукувалися багато людей. Хтось допоміг квитками на потяг, хтось — харчуванням чи житлом, а дехто — домашньою випічкою для дітей.

НОН-СТОП

Ну а мир починається з культури

Проект «Новий Донбас» планує допомогти якомога більшій кількості людей на сході. Наступне місто — Красний Лиман. Учасники проекту залучають спонсорів, шукають гроші. Та, крім матеріальної допомоги, у волонтерів є ще одне важливе завдання, яке вони реалізовують у «Новому Донбасі». Римма Зюбіна з однодумцями переконані, що на схід у першу чергу мають везти культуру.