Дострокові вибори до Верховної Ради 2014 року значущі тим, що у велику політику вперше прийшли молоді люди, не інфіковані комсомолом, які не зазнали значного впливу совкового мислення, на момент проголошення незалежності вони були малолітніми дітьми. За ними — майбутнє, але їх поки що замало, щоб опанувати ситуацію.
Друга особливість цих виборів у тому, що всі претенденти говорять, крім війни і миру (що зрозуміло), про боротьбу з корупцією. Проте ця боротьба актуальна в усіх країнах. Унікальність же України в тому, що, попри назву й декларації, вона не є ні українською, ні незалежною. Може, це й дає Путіну підставу нахабно з нами поводитись аж до повернення до середньовічної ідеї розподілу України між Росією і Польщею. Мабуть, зрозумів, що самотужки не проковтне...
До розбудови держави як мети і наслідку кількасотлітньої боротьби українського народу ще й не приступали. Те, що ми маємо, — це бізнес-проект, який корегується кожні 5—10 років при ротації влади. Що держава Україна не є українською, доводити не треба, це видно на кожному кроці, в кожній сфері й підкреслюється у ЗМІ. Наприклад, телешоу «Говорит Украина» (!) на ТК «Україна» веде мовлення винятково російською, переконуючи весь світ, що Україну треба сприймати як відгалуження «русского міра». Чому держава не реагує на інформаційний колабораціонізм?..
Україна тотально залежна від російських енергоносіїв — газу, нафти, твелів для атомних реакторів. Але цей зашморг владний режим України дбайливо оберігає. Нас вводять в оману тим, що нібито проблема газу лежить в суто енергетичній площині. Якби було так, то давно, за прикладом інших держав, підрахували б, скільки, наприклад, сонячної енергії законсервовано у відходах побуту, сільського господарства, лісництва, деревообробки, тваринництва тощо. Експерт з енергетичних проблем Богдан Соколовський каже, що із 52 млрд. кубів газу, спожитих Україною в минулому році, на життєзабезпечення країни використано лише 14 -16 млрд. кубів, які із запасом покриваються власним видобутком, решта — то економіка експортних, сировинних галузей. Для внутрішніх потреб Україні не потрібно ні стільки металу, ні стільки добрив. Без мінеральних добрив, при наявності волі, взагалі можна обійтися. Це протягом понад 30 років доводить голова господарства «Агроекологія» С. С. Антонець, також фірма «Зоря» (обидві — на Полтавщині). Висновок лежить на поверхні: українці оплачують дорогий російський газ, щоб олігархи набивали собі кишені грішми...
За 23 роки Україна втратила не тільки низку промислових галузей, а й багатогалузеве сільськогосподарське виробництво. Відомий економіст, професор Володимир Лановий ще в 2007 році в інтерв’ю казав: «Виникає запитання: чи варто було утворювати державу, владу, політиків, щоб на такому рівні жити?!». Але в тому ж році поет і політичний діяч Борис Олійник уточнив: «Ріка не винна, що якийсь негідник у неї нагадив». Отже, треба вирахувати ту точку в нашій новітній історії, коли хтось свідомо чи ненавмисне зробив ту гидку справу, яка споганила нам 23 роки життя.
22 серпня 2002 року у статті «Як урятувати село?» («Полтавський вісник», №34) колишній міністр екології СРСР, раніше перший секретар Полтавського обкому КПРС, заслужений агроном Федір Моргун писав: «Коли в 1990 році голодуючі студенти змусили Верховну Раду України дати відставку главі уряду Масолу, а запропонована Кравчуком кандидатура Фокіна також була заблокована, я підготував телеграму до Києва такого змісту: Голові Верховної Ради України Кравчуку...» Далі автор телеграми тезисно викладав програму перебудови союзної республіки в потужну незалежну державу. Наводжу витяги з найбільш принципових, на мій погляд, положень.
«В економіці: наголос не на те, як краще розподілити вироблене, а як більше виробити. Курс на добре продумане згортання державного сектору в народному господарстві до раціональної межі...»
«Щодо радгоспів і колгоспів. Перше — не розганяти, а допомагати всім, що міцно стоять на ногах і в яких охоче працюють селяни. Друге — не стримувати розпаду тих, яким це судилося, і всебічно допомагати фермеру селянину — приватному власнику, створювати йому найсприятливіші умови».
«Уряд Соборної України повинен найближчим часом повернути народу всі його набутки, всю його історію. І тут треба відкинути будь-яку ідеологічну хитрість».
«Культура нашого народу повинна розглядатися в широкому контексті, вона твориться й на рідній землі, і на островах нашої діаспори, розкиданих по всьому світу — від Заволжя через весь Сибір і Далекий Схід до Америки й Австралії. Поганим буде наш уряд, якщо він не об’єднає, не генерує культурного процесу українства в єдиний материк культури...»
«Мова — рушій будь-якої культури... Колишні уряди, на жаль, доклали чимало зусиль до русифікації... Нинішній уряд повинен спокутувати цей гріх перед власним народом. Історія нам вибачить, якщо ми тут здійснимо певний тиск — не на народ, а на матеріальну базу, навчання кадрів, щоб повернути до мовної проблеми ради, культурно-просвітницькі органи, мудріше проводити видавничу політику, а все це — в руках Ради Міністрів...»
Але пан Л. Кравчук навіть не запросив автора програми на співбесіду. Як наслідок, «маємо те, що маємо»... За минулі роки не зроблено жодного результативного кроку у відродженні нації та розбудові Української національної держави; навпаки, в багатьох сферах стався значний відкат, навіть порівняно з УРСР. Пропозиції 23-річної давнини все ще чекають на включення до порядку денного забезпечення життєздатності держави. І незаангажовані молоді політики, що нині прийшли у владу, можуть і повинні зрушити національне відродження з мертвої точки. Інакше краще «сушити весла»...
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
