У 1983 р. з вини адміністрації підприємства отримав травму, МСЕК визнала мене довічно інвалідом праці І-ї групи, пошкоджено спинний мозок, 5 із 7 шийних хребців, нерухомий, прикутий до ліжка. На 2002 рік держава заборгувала мені чималі кошти. З подання влади та начальника управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві України у Вінницькій області Михайла Олійника мене протизаконно «приватизував» даний фонд. Я щомісячно отримую мінімальну пенсію, щорічно — путівку в санаторій від Вінницької ОДА. Фонд кревні мої кошти погрожував по моїй смерті розподілити міфічним спадкоємцям. На сьогодні кошти, які, за Законом України «Про охорону праці» належні мені за 2002 — 2014 рр., а це — вартість трьох трикімнатних квартир у Вінниці — держава Україна свідомо мені не вручила без моєї на це згоди, знецінила, так що хвилюватися за ці кошти владі, Вінницькій ОДА, Михайлу Олійнику по моїй смерті зайве.
За позовом 2000 року тільки в 2012 р. суд присудив інвалідні візки, але у Вінницькій ОДА неспроможні мені їх вручити. Держава у 1988 р. вручила мені автомобіль ЗАЗ 968МБ (державний номер Е 91 25 ВИ), але в 2010 р. мій гараж Вінницький міськвиконком незаконно заварив разом з автомобілем і не розварює. У 1998 р. я подав два позови про стягнення грошей на придбання серійного автомобіля згідно із Законом України «Про охорону праці». Адвокат запросив 30% від суми, в майбутньому присудженої мені судом, на потреби (на хабар) суддям обласного суду. Я відмовився. Відтак 29 грудня 2003 року по третьому позову суддя Юрій Сауляк у рішенні свідомо вийшов за межі заявлених позовних вимог стягнення грошей на серійний автомобіль, порушив мої процесуальні та матеріальні права, виніс рішення проти мого позову. Це рішення суду держава Україна свідомо не виконала по сьогодні, голова суду Ігор Вишар технічний запис справи та матеріали справи поспішно протизаконно знищив.
У 2014 році моя заява вручена заступнику голови Вінницької ОДА Л.М. Щербаківській, по заяві на прийомі був у голови Вінницької ОДА Анатолія Олійника мій представник, заява не вирішена.
Мої позови десятиліттями не вирішують, а от позови щодо стягнення з мене комунальних послуг оперативно вирішені й оперативно стягує з моєї пенсії державна виконавча служба.
Прошу Вас, Президента України — гаранта Конституції, припинити наді мною державний садизм, геноцид і дискримінацію, дати вказівку виконати Основний закон України та Закон України «Про охорону праці».
Олександр ПАЛАМАРЧУК,
інвалід-спинальник І-ї групи
Вінниця