Оформляли на потреби АТО, клали у власну кишеню

Два мільйони — за те, щоб уникнути звільнення і не полишити крісла чиновника. Такою була ціна для одного з керівників обласних управлінь, визначена помічницею голови обласної державної адміністрації пані Т. Власне, навряд чи визначена саме нею, бо ж чи може помічник діяти без керівника?

Співробітники Головного управління боротьби з корупцією і організованою злочинністю СБУ затримали зловмисницю у її робочому кабінеті. Чиновниця отримувала чергову третину хабара — 300 тисяч гривен. На відео, розповсюдженому в інтернеті, видно, що процедура ця чиновницю не знічує — все відбувається по-робочому звично. З двох мільйонів 517 тисяч гривень уже були отримані раніше. На кадрах, зафіксованих відеокамерою, очевидно, закріпленою на одязі «хабародавача», йдеться про наступний внесок. Такі-от трудові будні сумських чиновників…

У повідомленнях правоохоронних органів про подію прізвища помічниці та керівника витримано не вказувалися. Проте місцеві ЗМІ з посиланням на власні джерела назвали те, про що дехто здогадувався: йдеться про начальника відділу забезпечення діяльності керівництва ОДА Ірину Тараненко та її патрона — нині екс-голову адміністрації Володимира Шульгу.

Ми живемо у найбільш корумпованій державі, й хабарі для українця — не виняток із правил, а усвідомлена неминучість спілкування з чиновниками, суддями, прокурорами, викладачами, лікарями (перераховуй далі)… Проте цинізм поборів тоді, коли країна у настільки тяжкому стані, особливий. За законами воєнного часу (а він у країні таки воєнний), подібні вчинки мали б каратися за найвищою мірою. Та бач, воєнного стану в Україні не введено. Між тим, відповідно до повідомлень прес-служби СБУ, суперцинізм сумських хабарників виявився у тому, що гроші вони збирали буцімто на потреби АТО. Про це свідчать документи, знайдені під час обшуків у службових приміщеннях обладміністрації, — платіжні доручення, листи благодійних фондів щодо перерахування коштів, роздруківки щодо руху коштів на рахунках цих фондів… Тобто, пояснюють фахівці, безготівкові засоби, що надходили від комерційних і державних структур області, проводилися в документах як кошти «на потреби АТО», переводилися у готівку через сумські та київські благодійні фонди. А далі — витрачай досхочу! Чи на красиве життя, чи на вибори, які, до речі, цілком безуспішно провів колишній народний депутат Володимир Шульга.

Утім сьогодні це — на рівні версій і припущень. Слідство має визначити, як усе було насправді. Генеральна прокуратура України прийняла рішення про затримання посадовця, впійманого «на гарячому».

Пороте, крім запитань, відповіді на які мають отримати слідчі, є запитання іншого порядку, хоча теж — правового.

Розмови про те, що посади в державних структурах коштують чималих сум, ходили давно. Що там начальник управління! — навіть до районної поліклініки можна влаштуватися лише давши щось комусь, — переповідають люди. Про нарощування цієї схеми у владі за «губернаторства» Володимира Шульги почали говорити принаймні з початку літа. Говорити — не свідчити. В усякому разі кореспонденту «УМ» довелося про це чути в «переспівах», а офіційно жодної заяви ніхто не зробив. Проте правоохоронні органи мають свої методи роботи й цілком могли з’ясувати істинність даних чуток. Натомість справа щодо системи хабарів у ОДА виникла лише після того, як пана Шульгу звільнили з посади голови адміністрації. Відтак запитання перше: наші правоохоронці діють лише на команду «дозволено», а не реально борються з корупцією?

Запитання друге. Незадовго до виборів в обласному виборчому штабі «Народного фронту», очолюваному Володимиром Шульгою, вибухнув скандал, пов’язаний із недофінансуванням штабів. Говорили, що гроші на область Київ нібито виділив, але до виконавців вони не дійшли. До цього додалися фізичні розбірки керівника штабу з тими, хто дане питання намагався прояснити. «УМ» має аудіосвідчення та документи, що підтверджують: скандал був. Але чому шановна політична сила жодним чином публічно не відреагувала на те, що відбулося? Чи побідні речі — надто буденна практика в нашому політикумі, аби реагувати?

І — не останнє загалом — неминуче запитання, що виникло в багатьох. Якщо чиновник дає два мільйони за свою посаду, значить, у нього є такі гроші. Звідки? І якщо за таких умов хтось так прагне подібних посад, значить, упевнений, що, зайнявши крісло, зможе ці гроші «відбити»? Зважте — за наш із вами рахунок.

Долаємо корупцію?..