Почну з того, що деякі російські батюшки постійно твердять, що українська мова Богу не угодна. Шлюби і хрещення у церкві Київського патріархату не дійсні. Дітей треба перехрещувати в церкві Московського патріархату. Українська церква — не канонічна, тому молитви християн у цих церквах не будуть прийняті Богом. Отаку «правду» можна почути від декотрих священиків Московського патріархату, хоч вони знають, що брехати — то великий гріх!
Знайомий односельчанин, який мешкає зараз у Тюмені, розповідав, що в Західному Сибіру проживає 80 тисяч українців. «Ми зібрали кошти і хотіли побудувати в Тюмені українську церкву, але обласна адміністрація заборонила, — далі вів він. — А деякі росіяни, жителі Тюмені, також казали : «Нам здесь украинского национализма не надо!».
А нам російський націоналізм у церквах України потрібен?! Майже третина церков в Україні належить до Московського патріархату. Це означає — захоплюй і розділяй українське православ’я. І тепер у багатьох містах і селах України хрещення дітей, освячення новозбудованих будинків українців, молебень 9 Травня біля пам’ятників загиблим на війні воякам, ритуал похорону над нашими українцями проводяться не українською мовою. Чи погодилися б на таке росіяни? Чи допустили б таку наругу над собою поляки, французи, англійці чи німці? Що з нами сталося, українці? Де наша свідомість, патріотизм, козацький дух, любов до рідної мови і неньки України? Де ті священики-патріоти, які, відстоюючи українську церкву і релігію, тисячами гинули від рук більшовиків? Чому ми такі поступливі і байдужі?
Нам пропонують iз Москви прийняти російську мову як другу державну, і багато так званих українців на це погоджуються. Нам нав’язують російську мову в церквах, а ми кажемо: «Та нехай буде, не однаково, якою мовою до Бога молитися?». Тому треба пригадати «Перше послання апостола Павла до коринфян», глава 14. Не буду цитувати його повністю, але пригадаю: апостол Павло переконував віруючих людей молитися до Бога рідною мовою. Але деяких українських фарисеїв і лохів не переконаєш. Слова російського патріарха Кирила для них переконливіші й ближчі, ніж Святе Письмо.
Приїхавши до України, «безгрішний» російський патріарх Кирило критикував українських «націоналістів і розкольників православ’я», закликав українців покаятися (у чому?) і приєднатися до «Руского міра», тобто російського патріархату. А це означає, що в усіх українських церквах служба Божа має правитися російською мовою.
Нам нарешті потрібно зрозуміти, що лише рідне є рідне, а чуже — то чуже.
Монахи з Афону в своїх пророчествах про Україну відзначили, що українці більше 20 років перебували у летаргійному сні. Ми були байдужими до всього українського. Керівництво державою доручили чиновникам, які працювали на чужу державу. Олігархічні клани збагачувалися, мали за кордоном мільярдні рахунки, а про народ і Україну не дбали. Якщо ми, українці, не наведемо порядок у своїй державі, не станемо на захист української мови, історії, церкви, наших традицій, обрядів, спадщини наших предків, то чи будуть нас поважати народи інших країн, де існує закон і порядок?
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
