Просимо Бога, щоб і зараз, за пiдсумками парламентських виборів, Господь допоміг нам нарешті мати відданих українських депутатів. Не знали б ми цього страшенного горя, не гинули б наші люди, якби Україна була в Євросоюзі, в НАТО. Чому за 23 роки незалежності ми не змогли приєднатися до цивілізованої Європи, не маємо колективного захисту від агресора, тодi як такі країни, як Румунія, Прибалтійські держави вже його мають?
Згадаймо 2008 рік (зараз багато про це говорять). Президент Ющенко разом із тодішнім міністром закордонних справ Огризком і Прем’єр-міністром Тимошенко в Європі, яка йшла нам назустріч, робить перші кроки, звісно, за певних умов. Але «примхлива баришня», коли повернулися в Україну, постійно затіває сварки з Ющенком де тільки може. І Європа, певно ж, на це відразу реагує: як можна приймати у свій колектив державу, керівники якої постійно сваряться. А Тимошенко так поводилася, тому що працювала не на Україну, а на догоду Кремлю, Путіну, який робив усе, аби ми були відірвані від Європи, аби він тримав над Україною контроль.
Зараз можна почути, що ніхто не сподівався, що Росія піде на нас війною. А треба було сподіватися, пам’ятаючи про Тузлу, захоплення нашого інформаційного простору, наших підприємств.
Під час передвиборчої кампанії Леді Ю і її команда більше всіх трубили: «Безпека України — НАТО». Яка фальш, яке блюзнірство! Українці і без неї, нарешті, це зрозуміли. Але запізно. Перед президентськими виборами Тимошенко обіцяла стерти на порох Путіна, повернути Крим. А чому створений нею «Рух опору» нічого не робить, не захищає Україну? Це був черговий піар, чергова її брехня.
Якби пані Тимошенко обрали Президентом у 2010 р., ми б уже давно були як не в Митному союзі, то частиною «вєлікой і нєдєлімой». Зараз вона їздить по шпиталях до тих бідних поранених хлопців і дурить їх, що буде щось робити, та звинувачує уряд, що не надає їм належної допомоги. А хіба не за її прем’єрства армія голодувала? Офіцери складалися по десятці солдатикам на хліб, а батьки привозили у військові частини продукти. Це за її прем’єрства не знайшлося 30 тис. грн. на порятунок єдиної на весь Крим україномовної газети «Кримська світлиця». А як вона дбала, щоб у нас була єдина помісна Українська церква? Коли у 2008 р. до Києва приїхав патріарх Варфоломій на святкування 1020-річчя хрещення України-Руси, була слушна нагода просити надання нарешті Українській церкві Київського патріархату канонічності. Замість того, щоб разом із Президентом Ющенком вирішувати таке важливе для України питання, щоб не бути залежними від Москви, вона сіла в гелікоптер і красиво полетіла на Закарпаття — рятувати від повені. Чи не за таку «допомогу» пані Юлія отримала від патріарха Володимира нагороди?
Ще довго можна перераховувати «заслуги» Тимошенко перед Україною, але краще за шановного Бориса Олійника не скажеш:
«З народом загравать не треба!
Він добре бачить з-під брови
І що ви корчите із себе,
І чим єсте насправді ви!
Народ не візьмеш на макуху.
Він з оддаля розрізнить чин:
І хто є син його по духу,
І хто по духу — сучий син!»
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
