Політ «Гусака»-розвідника

Із початку війни харківські машинобудівники відремонтували для фронту близько тисячі старих бойових машин, поставили новенькі БТР-Є та БТР-4, готуються відправити армійським частинам партію найновіших танків «Оплот» і запустити у виробництво броньовані автомобілі «Дозор-Б». Але не менш корисними виявилися розробки і харківських науковців та місцевих раціоналізаторів, які теж активно працюють на фронт. Вони винайшли технологію зміцнення броні, сконструювали недорогий безпілотник і готові поставляти до армійських бліндажів спеціальні «буржуйки» з триметровими димарями.

«Птах» з електронним мозком і точною відеокамерою

На приватному аеродромі біля харківського селища Коротич наразі проходять випробування перші партії вітчизняних безпілотників. Їх розробили і виготовили умільці обласної федерації авіамодельного спорту на замовлення фінансиста і волонтера Михайла Кобцева. Той не раз бував у військових частинах, де силовики йому підказали вкласти гроші саме у такий проект. Наведені аргументи здалися армійському меценату, без перебільшення, вбивчими: у розпал війни фактично кожного тижня із бойових завдань не поверталися до частин розвідники-коректувальники. Аби навести на ціль, їм доводилося йти на територію противника, тому був ризик потрапити під вогонь i терористів, і своєї артилерії. «Необхідно не посилати туди людей на вірну смерть, — каже Михайло Кобцев, — а запускати ось такі апарати. І хай літає собі бездушний літачок, транслюючи картинку чітко, конкретно, правильно».

Зовні цей апарат схожий на великого птаха, тому отримав назву «Гусак-1». Під його крилами — кілька камер. Перші 12 кілометрів польоту дрон передає на комп’ютер відео в режимі онлайн, далі записує інформацію на карту пам’яті. Його максимальна висота — кілометр. Звідти він може «розгледіти» рух бойовиків і місця скупчення їхньої техніки. Тобто з «Гусаком»-розвідником можна отримати всі необхідні дані, сидячи біля комп’ютерного монітора. «Він може здійснити автоматичний «зліт-посадку», — запевняє розробник апарата, голова Федерації авіамодельного спорту області Андрій Остриков. — «Гусак» літає за вказаним маршрутом і може протриматися у повітрі до години, рухаючись зі швидкістю 50-100 кілометрів. Цей маленький літак — прототип аналогічного американського дрона, але «мозок» у нього — український».

На сьогодні харківські авіамоделісти вже створили цілу серію безпілотників і станцію керування їхніми польотами. На аеродром «Коротич» постійно прибувають бійці з зони АТО, де освоюють науку управління електронними «птахами». «Вони справді рятуватимуть розвідникам життя, — каже Артем — боєць 93-ї механізованої бригади, який служить в районі Донецького аеропорту. — Ось ми стоїмо в Авдіївці. Там навіть чути, як працюють за кілометр від нас установки «Град». Але у нас немає точних координат. Ми не можемо визначити з місця своєї дислокації, звідки саме б’є вогонь. Територія для цього надто велика».

У разі, якщо «Гусак-1» буде визнаний Міністерством оборони і потрапить до армії великою партією, військове відомство зможе заощадити кошти на купівлі дорогих іноземних аналогів. «Навіть зі своїм начинням наш планер коштує усього 700 доларів, — каже Михайло Кобцев. — Я коли чую інформацію про вартість одного імпортного безпілотника (а називають і 25 тисяч, і 130 тисяч доларів), що закуповуються Україною за кордоном, то розумію, про які суми йдеться у загальному підрахунку».

Про харківського «Гусака» вже дізналися київські й дніпропетровські волонтери й зібрали кошти на придбання цих систем. Для того ж, щоб армія отримала великі партії безпілотників, Верховна Рада повинна ухвалити спеціальний закон. У свою чергу, авіамоделісти запевняють, що можуть працювати у дві зміни, виготовляючи по десять безпілотників на тиждень.

Броня міцна? А буде ще міцнішою

Науковці харківського НТУ «ХПІ» розробили унікальну нанотехнологію, яка може дати нове життя застарілій військовій техніці. Вчені кажуть, що їхнє ноу-хау сьогодні спроможне поставити на колеса весь застарілий парк бронемашин, причому швидко і за досить помірну плату.

Секрет технології досить простий. Списані бронемашини і боєприпаси містять комплектуючі, до складу яких входить надзвичайно дорогий вольфрам. Якщо його звідти вилучити і переробити за створеною у лабораторії ХПІ схемою, то утвориться просто чудодійний розчин. Виготовлені на його основі продукти або хоча б покриті ним деталі стають настільки міцними, що не поступаються якістю природній сировині, не піддаються корозії і стають фактично як нові. Для підприємств військово-промислового комплексу, що наразі модернізують залежану на армійських складах техніку, такі розчини стали б справжньою знахідкою. Це вже підтвердили кілька харківських та сумських заводів, де сплави проходили виробничі випробування. Для виробництва нових розчинів не потрібно створювати спеціальні лабораторії, достатньо тих, що є на вітчизняних підприємствах, але з впровадженням ноу-хау не все так просто. «Головним, так би мовити, гальмом у цій справі є горезвісні фінанси, — каже завідуючий кафедрою фізичної хімії ХПІ Микола Сахненко. — Особисто ми давно звикли працювати на голому ентузіазмі, але виробничники повинні отримати спеціальне замовлення і відповідний бюджет. Із цим поки що — проблеми».

На свою розробку вчені вже отримали патент України, що був не так давно відзначений на загальноармійській виставці «Кращі винаходи року». Високу оцінку науковці отримали і тому, що їхня технологія — це свого роду відправна база для розробки і виготовлення надміцних матеріалів досить широкого спектра. «За основу ми беремо залізо, — каже Микола Сахненко, — а далі додаємо до сплаву вольфрам, цирконій, ванадій, молібден. Також є оксидні, наноструктурні та інші покриття, які ми наносимо тонким шаром поверх основного матеріалу, змінюючи його властивості».

Результат просто вражаючий. Скажімо, змішані оксиди титану і металів підгрупи заліза та марганцю виявилися стійкими до корозії й витримали перевірку «в агресивних і біологічних середовищах». А схожі експерименти з коштовною платиною завершилися створенням матеріалів з низьким її вмістом. Не виключено, що за цією ж технологією будуть винайдені розчини, здатні за своїми характеристиками повністю замінити платанові.

Коштує нанообробка — 300—400 гривень за квадратний метр. Не дешево, але вчені запевняють, що використання у чистому вигляді з цією ж метою хрому, титану та інших природних матеріалів ще більш затратне. Після війни нанотехнологія ХПІ може бути впроваджена на виробництві автомобілів та літаків.

Та сама «буржуйка», але…

Харківські студенти-волонтери, побувавши у 92-й окремій механізованій бригаді, що базується біля містечка Щастя, отримали від силовиків суто зимове замовлення — пічки-«буржуйки». Пройшовши купу магазинів, які зараз жваво торгують подібним товаром, благодійники переконалися, що жодна з цих моделей не підходить для обігріву землянок. Тоді хлопці занурилися в інтернет, освоїли нехитру теорію, закупили необхідний інструмент і взялися за роботу. «Куповані «буржуйки» зроблені з тонкого матеріалу і не підходять для роботи під землею, — каже один з майстрів Сергій Нестеренко. — Ми купуємо винятково якісне залізо і робимо свою справу на совість. Дуже важливим є і той факт, що наша піч укомплектована не короткою, а триметровою трубою. Тільки так її можна використовувати у землянці».

Працюють волонтери на подвір’ї автомобільної майстерні по три години на день і вже встигли виготовити і відвезти у зону АТО більше десяти пічок. Працювати з паяльними лампами і приладами для різки металу їм вчитися не довелося, бо в кожного за спиною досвід роботи на будівництві. Частково у свою справу вони вклали власні гроші, але більшу частину витрат взяв на себе один з благодійних фондів міста. Кожна з таких «буржуйок» може обігріти до тридцяти бійців. Причому як у бліндажі, так і на вулиці. Усі свої «буржуйки» хлопці розмалювали у жовто-сині кольори, залишивши на кожній теплі побажання бійцям. Разом з польовими «обігрівачами» волонтери доставили на фронт теплий одяг та зимове взуття. Наразі вони приступили до виготовлення нової партії пічок у стилі хенд-мейд.