Цілителі чи винищувачі?

      Наше здоров'я давно стало категорією економічною. Газети рясніють об'явами на кшталт «вилікую від псоріазу», «зніму судимість по фотографії», «прочитаю вашу долю». Шарлатани входять у наше життя, і ми, зіткнувшись із байдужістю офіційної медицини, охоче звертаємось до них. А потім переповідаємо одне одному, скільки коштують на таких збіговиськах відеокасети, «заряджені» водичка і фотографії. Але ж є і справжні цілителі, люди, обдаровані Богом. Як відділити «праведників» від «грішників» і не потрапити у пастку шахрая від медицини, кореспондент «УМ» з'ясовувала у голови Комітету з питань народної та нетрадиційної медицини Міністерства охорони здоров'я України Тетяни ГАРНИК.

      — Тетяно Петрівно, звідки з'явилось стільки людей, які хочуть нас вилікувати від усього і відразу? Як їхню діяльність контролює Міністерство охорони здоров'я України?

      — На жаль, з народної медицини останнім часом намагаються зробити прибутковий бізнес. Але я б хотіла прояснити декілька моментів. По-перше, ми можемо контролювати лише тих цілителів, яким видали спеціальний дозвіл. Ми їх атестували, і ми маємо право здійснювати на них певний вплив. Що ж стосується тих, хто просто, прикидаючись цілителем, влаштовує шоу на сценах театрів і цирків, то їхню діяльність, на жаль, ми не можемо зупинити. Якщо ж вони ніколи до нас не зверталися по якісь дозволи, то ми й не можемо проконтролювати, яке саме лікування і на якому рівні вони збираються надавати.

      По-друге, спеціальний дозвіл на здійснення медичної діяльності в галузі народної нетрадиційної медицини, який ми видаємо, далеко не так просто отримати.

      Спочатку людина, яка претендує на те, щоб назватися цілителем, приходить до нас із цілим пакетом документів: довідками про стан здоров'я за формою 086-У та про стан психічного здоров'я, копіями документів, що засвідчують рівень освіти, необхідний для здійснення діяльності в галузі народної нетрадиційної медицини, двома фотокартками і копією паспорта... Останнє — для того, щоб ми знали, де шукати особу, якщо, не дай Бог, вона буде якось порушувати закон. Далі претендент заповнює спеціальну анкету і проходить співбесіду. Мушу сказати, що на цьому етапі відсіюються до п'ятдесяти відсотків усіх бажаючих отримати дозвіл.

      Протягом співбесіди ми розпитуємо, у чому сутність цілительського методу, звідки людина його взяла, чи були в роду лікарі. Часто люди приходять, вважаючи, що в Комітеті перевірку проводять суто формально.

      Наприклад, не так давно у мене на прийомі була жінка з Тернополя, яка теж мала бажання зайнятися цілительством. Я недовго з нею спілкувалась і висновок зробила одразу: її рівня знань вистачить хіба що для роботи сестрою медичного милосердя. Отож їй слiд влаштуватися на роботу і займатися своєю справою. Жінка та може ображатися, але курсів з догляду за хворими, які вона закінчила (такі курси медичної самоосвіти є при тих же міських центрах здоров'я), явно недостатньо, щоб бути цілителькою. Вона почула, що є можливість на цьому зробити бізнес. Але тут нам довелось її розчарувати...

      Якщо ж претендент чи претендентка успішно проходять співбесіду, ми відправляємо їх на атестацію. Вони здають іспити. Власне, це, швидше, схоже на звичайне тестування з основ медичних знань. Ми повинні переконатися, наприклад, що наш цілитель знає, що робити, на долiкарняному етапi, коли людина знепритомніла, коли кровотеча і таке інше. Також він розказує і показує, якими народними лікувальними методами володіє. Якщо не менше 70 відсотків відповідей є правильними, то людину допускають до наступного етапу — клінічної експертизи.

      На цьому етапі майбутньому цілителю дають можливість довести свої здібності й ефективність методу. Згідно з правилами, формується група з десяти хворих з однаковим діагнозом. Не треба думати, що ми підбираємо найважчих хворих. Таких пацієнтів, які потребують негайного оперативного втручання, цілителям лікувати заборонено. Єдині варіації — за бажанням цілителя, це може бути дві групи по п'ять осіб — тоді він підтвердить своє право лікувати два види захворювань. Отож цілитель випробовує на цих хворих свій метод протягом щонайменше чотирнадцяти діб. Паралельно існує контрольна група пацієнтів, яких лікують за класичною схемою.

      Зрозуміло, що подібні випробування відбуваються за умови письмової згоди хворого. Крім того, якщо його щось не влаштовуватиме, він може будь-якої миті відмовитись від такого альтернативного лікування. У такому випадку групу доводиться знову набирати і починати клінічну експертизу.

      Після лікування на розширеному засіданні кафедри або відділення, де проходила експертиза, цілитель захищає свій метод. Він розповідає і доводить, чому саме так, а не інакше він лікував цих людей. Комісія колегіально виносить рішення, що, наприклад, новий метод не зашкодив хворим, а навпаки, позитивно вплинув на них. Якщо покращення стану здоров'я спостерігається у 80 відсотків хворих, то це означає, що цілитель підтвердив ефективність свого методу. На основі протоколу засідання, а також пакета документів щодо кожного з хворих, який був об'єктом клінічної експертизи, атестаційна експертна комісія, яка щомісяця засідає в Медичному інституті Української асоціації народної медицини, надає свій висновок.

      Але й після того, як цілитель отримав цей висновок, а на його основі — спеціальний дозвіл на медичну практику в галузі народної нетрадиційної медицини, він здійснює свій метод під контролем кваліфікованого лікаря. Жоден цілитель в Україні, згідно з законом, не має права працювати самостійно і незалежно. Крім того, дозвіл дійсний протягом тільки трьох років вiд дати отримання висновку атестацiйно-експертної комiсiї. Отже, минає три роки — і все треба починати знову: проходити курси з основ медичних знань, фізіології, фітотерапії протягом здійснення своєї практики.

      — Так суворо контролюють цілителів тільки в Україні чи й у всьому світі ?

      — Це загальносвітова практика. Хоча за кордоном — у Сполучених Штатах Америки, Великобританії, людину, яка звертається по допомогу, захищає ще й те, що цілитель, як і будь-який практикуючий лікар, працює у страховому полі. Якщо його діяльність зашкодить пацієнту, останній зможе отримати компенсацію від страхової компанії. У нас такого ви поки що не побачите.

      — Як простий споживач медичних послуг може відрізнити справжнього цілителя від шарлатана?

      — Ви вже зрозуміли, що у справжнього цілителя має бути спеціальний дозвіл комiтету на право медичної діяльності в області народної нетрадиційної медицини. До того ж знайте, що за будь-які ваші гроші, видані цілителю, за його послуги ви маєте отримати квитанцію, а рецепт, наприклад, на трави, якщо ви маєте справу з цілителем, що практикує фітотерапію, має бути підписаний лікарем, під контролем якого він працює.

      Крім того, як ви можете побачити з особливостей клінічної експертизи, цілителю, як правило, дозволено лікувати тільки одне або два захворювання. Тому якщо в рекламі ви бачите великий список нібито виліковуваних цілителем хвороб, це має вас насторожити. Звичайно, він може мати і кращу кваліфікацію, але це буває досить рідко, тому що для цього потрібно пройти додаткові клінічні експертизи.

      Не забувайте, в Україні цілителям заборонено лікувати онкологічних хворих, тих, хто страждає від інфекційних хвороб, у тому числі венеричних, заразних і шкірних, наркоманів, психічно хворих, які потребують негайної госпіталізації. Крім того, вони не можуть ставити діагноз та робити висновок щодо психічного стану здоров'я пацієнта, здійснювати хірургічні втручання, в тому числі аборти і проводити сеанси, розраховані на масову аудиторію. Не кажучи вже про те, що у нас заборонено ставити діагноз та лікувати без безпосереднього контакту з хворим. Тому якщо вам обіцяють надати медичні послуги з переліченого ряду, цілком можливо, що ви маєте справу з шахраями.

      — Як Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини ставиться до відомого екстрасенса Анатолія Кашпіровського, який досить часто навідується до України? Яким законам підпорядковується його діяльність?

      — Кашпіровський як лiкар може мати право здійснювати медичну практику на території України, але він не має жодного документа, який би це дозволяв.  Він за спеціальністю психіатр. Але він не працює в клініці, не є співробітником якого-небудь науково-дослідного інституту. Це моя особиста думка щодо Кашпіровського і таких, як він. Якщо ти є феноменом, можеш лікувати людей, будь ласка, влаштовуйся на роботу — лікарень досить. Доводьте науково, статистично, що ви дійсно робите це краще за офіційну медицину. А нічого збирати шоу і розказувати про свою унікальність... З іншого боку, і він , й інші «цілителі» часто проводять лікувальні сеанси під маркою нібито «зустрічей з цікавими людьми», тому і тут ми не можемо нічого з ними вдіяти. Але треба знати, що жодна ліцензія і жоден дозвіл на медичну діяльність, виданий за межами України, на нашій території не є дійсним. Тому дивує мене, наприклад, у нашому столичному метро реклама зцілення від алкоголізму, дозвіл на яке виданий ... Російською Федерацією. Я хочу підкреслити — дозволи РФ у нас теж не дійсні... Не можна також передати комусь іншому документ на право здійснення медичної діяльності.

      За останні п'ять років, відколи існує наш Комітет, ми, в основному, відпровадили «гастролерів» із країн СНД — Росії, Казахстану.

      — Тетяно Петрівно, багато псевдоцілителів використовують елементи лікування за допомогою релігії. В їхніх порадах можна прочитати — підіть у церкву, поставте свічку. Як, за вашими спостереженнями, церква ставиться до такого втручання в її парафію?

      — Мені відомо, що різні конфесії по-різному ставляться до цілительства. Пригадую, два роки тому нам надіслали публікації з Сумської області, Чернігівської, які свідчили про те, що священики настроєні проти сеансів того ж Кашпіровського. Але зараз не маємо такої інформації. У принципі, цілительство починалось при монастирях, і людина набувала духовного і фізичного зцілення в церкві. Сучасні «заробітчани» своєю діяльністю дискредитують і цілительство, і релігію. І взагалі, подумайте самі, чому ми повинні іти до цих шарлатанів, платити гроші, щоб вони нам розказували, як для зцілення треба піти в церкву і покаятися у гріхах? Припустимо, що медицина в нас стала небезплатна, лікарів постійно обливають брудом. Але ж церква відкрита для всіх. Маєш копійку — пожертвуй. А ні, то приходь так, молися собі вільно. А люди чомусь слухають цих «казкарів», які не мають відношення ні до церкви, ні до справжнього цілительства.

      Ну, наприклад, ось додаткові рекомендації «контактера з космосом Петра»: «Піти у церкву, розкаятись у всіх гріхах, пробачити всі обиди». Хто цього пана уповноважував на подібні поради? Яке ця людина має відношення до церкви? Чи, може, вона має якийсь сан, щоб таке радити? Та на те є священик у церкві...

      — Чи застосовує Комітет iз питань народної і нетрадиційної медицини якісь санкції до тих, хто дискредитує, за вашими ж словами, цілительство?

      — Ні. На те в Українi є iншi державнi структури — та ж податкова інспекція, правоохоронні органи, Комiтет iз захисту прав споживачiв. Ми ж маємо право наглядати і контролюємо тільки діяльність тих своїх 450 цілителів, яким самі видали спеціальний дозвіл Міністерства охорони здоров'я України. Для цього при кожному обласному управлінні охорони здоров'я є позаштатнi спеціалісти, якi, так би мовити, наглядають за цілителями, котрi працюють у регіоні. Тому, якщо є питання, можна звертатися до них.