Що варвару дике, то елліну — сад

      Власне, територію міста, яку місцеві мешканці називають Дикий Сад (за царських часів там був чудовий сад офіцерів Чорноморського флоту, занедбаний у часи Першої світової війни і періоду революційних змін) археологи досліджують вже більше десяти років. Але лише цьогорічні розкопки городища остаточно визначили його вік, який відверто вражає, — воно з'явилося на території сучасного Миколаєва у XII—XI століттях до нашої ери.

      Як розповів «УМ» завідувач кафедри всесвітньої історії Миколаївського держуніверситету і керівник розкопок Юрій Гребінников, городище, яке археологи умовно називають Диким Садом, зародилося на 500 років раніше від давньогрецької колонії Ольвії, яку вважали найстарішим поселенням на території області. Якщо раніше археологи лише припускали, що на території Миколаєва під землею існує поховання протоміста, то знахідки нинішнього та минулого археологічних сезонів це остаточно довели.

      На думку Юрія Гребінникова, стовідсоткової впевненості в тому, що саме Дикий Сад і є те «місто людей кіммерійських», про яке писав Гомер, немає. Але безсумнівним є факт, що городище з'явилося тут одразу після загибелі Трої і стало своєрідною торговельно-перевалочною базою, до якої вели шляхи з Малої Азії, Західної Європи і Середземномор'я. Адже після поразки троянців їхні союзники фракійці перекрили грекам усі торгові шляхи через північні Балкани до європейського олова і балтійського бурштину. Довелося домовлятися з кіммерійцями. Сліди присутності як тогочасних кочовиків Північного Причорномор'я, так і еллінів (переважно з Мілету) вже досліджують археологи. А це і залишки розчищеного рову, захисної стіни, відкидного мосту, промислові сховища, майстерні тощо.

      Проте городище вивчено ще далеко не повністю. Все впирається у гроші, яких постійно не вистачає. Юрій Гребінников переконаний в унікальності історичної пам'ятки, бо це, по суті, єдине місто у степовій зоні Причорномор'я того часу, яке проіснувало близько 300 років на межі переходу від епохи бронзи до епохи заліза. Археологи вважають, що знахідку потрібно обов'язково зберегти, а в Юрія Гребінникова навіть є запатентована технологія консервації окремих об'єктів городища, що дозволить привернути до Миколаєва увагу туристів з усього світу. Водночас на сьогодні існує рішення Миколаївської міськради про резервування цієї частини міста під будівлю житлового масиву. Будівельники чекають не дочекаються завершення археологічних розкопок. Інститут Археології НАН України пропонує місцевій владі перевести цю земельну ділянку в комунальну власність і створити тут музей за допомогою спонсорів.

      Як повідомила «УМ» начальник відділу охорони культурної спадщини міськради Ірина Бондаренко, варіант музифікації городища не відкидається, але для цього археологам слід навести вагоміші докази унікальності пам'ятки. До завершення розкопок влада не форсуватиме події, тож остаточне рішення прийматиметься після розгадки останньої таємниці Дикого Саду.