«Маленький Моцарт»

У Національній спілці композиторів, а пізніше у Київській філармонії відбулися концерти на підтримку юних талантів Донбасу та Криму, ініційованих відомою скрипалькою Богданою Півненко. Одна з учасниць — дев’ятирічна піаністка Христина Михайличенко з Сімферополя. Пані Богдана допомагає дітям чим може, вселяє надію, що вони та їхнi таланти потрібні Україні. Христинка вірить своїй наставниці і вдячна їй за підтримку. Дівчинку в музичних колах називають «маленьким Моцартом». І це порівняння не випадкове. Христинка, як і Моцарт, може похвалитися успіхами в музиці уже з п’яти років. Вольфганг у ранньому дитинстві писав маленькі п’єси, Христинка — виграла свій перший конкурс. Сьогодні на її рахунку десятки перемог: лауреат І ступеня Міжнародного конкурсу «Восхождение», лауреат I ступеня конкурсу Ф. Шопена і багатьох інших конкурсів і фестивалів. 

Коли Крим захопила Росія, батькам Христинки зробили пропозицію, від якої вони не мали б відмовитися — успішну кар’єру піаністки для дитини в Росії. Але багатодітна сім’я Михайличенків твердо вирішила, що їхня Батьківщина — Україна. Упродовж кількох місяців кримчанам було непереливки. Батьку Геннадію, викладачу української мови в Таврійському університеті Вернадського, всі двері у рідному Сімферополі були закриті. Він першим виїхав у Київ, аби влаштувати життя поза межами анексованого Криму. Мати Наталя з трьома дітьми — Данилом (16 років), Христинкою (9 років), Олександрою (3 роки) — домовлялася зі знайомими про продаж квартири, завершувала справи у Сімферополі і готувалася до переселення на материкову Україну.

Одного серпневого дня її серце мало не зупинилося, коли в потяг зайшли російські жінки-прикордонники і забрали від неї сина. Данилові у квітні виповнилося 16 років. Він мав би отримати український паспорт, але в Сімферополі це вже було нереально зробити. За російським законодавством, громадяни РФ отримують паспорт у 14 років. Отже, щоб виїхати з Криму, Данило повинен був отримати спочатку російський паспорт, що порушує його право на вибір громадянства, а також грубо порушує свободу пересування. Прикордонників ніякі благання матері, в якої у той момент на руках було двоє дівчаток, не переконали. Вони викинули підлітка в чому був із потяга на перон у Джанкої. Хотіли й Наталю з неповнолітніми донечками висадити, бо матір першу внесли в базу. Та врешті відпустили. Добре, що дідусь приїхав із Чорноморського і забрав хлопця. Того дня ще й МТС у Криму відключили, зв’язуватися було вкрай важко.

Сьогодні Михайличенки згадують літні пригоди, як страшний сон. Батькові вдалося у Києві зробити синові паспорт і все-таки вивезти його з того пекла. Він подав позов у Європейський суд із прав людини, але в справедливість не вірить. Каже, що все безрезультатно. Тільки Божий суд. Тішить те, що Київ відкрив для них свої обійми. Михайличенки купили квартиру в Ірпені, влаштували донечку-піаністку в Спеціалізовану музичну школу ім. Лисенка при Національній музичній академії ім. Чайковського у клас професора, заслуженої артистки України Наталії Толпиго. До речі, це одна з чотирьох шкіл такого формату в Україні. Тут готують високопрофесійних музикантів. Тіна, так Христину називають вдома, репетирує романтичного Ліста, веселого Шопена, Моцарта і Птушкіна по п’ять годин на день. Готується представляти Україну на конкурсі в Голландії і каже, що має всі шанси на перемогу.

Якось мамуся зателефонувала Тіні з роботи поцікавитися, чим та займається. Тіна відповіла чесно: «Милуюся букетом!» Напередодні у неї був концерт в одному зі столичних готелів, де юній піаністці подарували букет розкішних троянд. Для дев’ятирічної Христинки це — знак визнання. Вона вперше зіграла з Київським оркестром, побачила віртуозний виступ Богдани Півненко, загадала бажання колись iз нею зіграти, щодня прокидається з усмішкою, бо в неї найкращий викладач у світі — Наталя Толпиго. Тому останній запис у щоденнику Христинки цілком зрозумілий: «Я дуже щаслива!!!! Я дуже вдячна моїм батькам!».

«Україна молода» теж вдячна Наталі та Геннадію, що вибрали Київ замість Росії, розкрили талант донечки і щодня вкладають багато зусиль у неї, аби з «маленького Моцарта» виросла відома піаністка, гордість України Христина Михайличенко.