Не газ, не нафта, а дає енергію

22.10.2014

Американська компанія «Локід Мартін», яка спеціалізується на розробках у галузі авіакосмічної техніки, повідомила, що її розробники здійснили технологічний прорив у розробці нового потужного джерела енергії. Роботи, за словами представників компанії, велися упродовж останніх шести років, а розсекретити їх вирішили з метою пошуку партнерів — приватних чи державних.

Як стверджують у «Локід», джерело розроблено на базі термоядерного синтезу. Перші реактори, розмір яких буде не більшим за звичайну вантажівку, зможуть запрацювати вже через десять років. Тобто у десять разів менше, ніж існуючі нині реактори. Причому перший ректор компанія готова збудувати і випробувати вже до кінця року, а повноцінний прототип буде готовий через десять років. За підрахунками експертів, рентабельним проект може стати вже через десять років, а до 2050 може повністю замінити собою спалювання викопних вуглеводнів. «Усе готове до переходу на новий енергетичний уклад», «Рокфелери не даремно продають свої нафтові активи», «Росія перестане бути постачальником нафти і газу», — пише світова преса на тлі льодового скепсису російських фахівців.

«В Україні про подію висловилися багато політиків. Здебільшого ті, хто не знає ядерної фізики, і — фізики загалом. Фахівці наразі мовчать. Оцінок не дають. Фахово не висловлюються, — коментує «УМ» екс-уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський. — У цьому контекті щонайменше дивними звучали висловлювання відомих російських вчених Красільнікова і Вєліхова. Їх слова на кшталт «цього не може бути, тому що не може бути ніколи» нагадує старі радянські часи, коли СРСР доганяв і переганяв США.

Очевидно, українські вчені й фахівці наразі аналізують ситуацію і мовчать, оскільки свого часу заблокували інформацію про здобутки української приватної лабораторії під Києвом, біля селища Вишневе «Протон-21». Саме в цьому закладі ще майже півтора десятиліття тому була реалізована малозрозуміла (як тоді, так і тепер) реакція, яка давала надію на створення нового виду джерела енергії. І вже давно, в разі успіху, можна було вирішити питання енергонезалежності від зовнішнього постачальника.

Треба відверто зізнатися, що нафтогазове лобі в Україні і «класична» наша наука за весь час до сьогодні не дали змоги державі Україна задіяти всі необхідні механізми для остаточного з’ясування — чи згадане відкриття реальність, чи помилка. І Заходу це було, мабуть, не потрібно».