Чи готова школа до війни?

Навчальний автомат: щоб стояв у кожній школі

«Чи дівчача це справа? Я вважаю, що в наш час такі вміння можуть знадобитися в житті кожному. Якщо ми маємо нагоду потренуватися з автоматом — навіщо ж втрачати таку можливість?» — ділиться своїми думками 16-річна Поліна Василина з Технічного ліцею Шевченківського району, щойно закінчивши розбирати-складати АКМ.

«Снайпер столиці» — таку назву мали міські змагання з вогневої підготовки серед старшокласників, організовані столичною організацією Товариства сприяння обороні України, департаментом освіти, науки, молоді та спорту КМДА і міським військкомісаріатом. Сильніших виявляли збірні десяти районів Києва, ліцею ім. Богуна, профтехосвітніх закладів та клубу військово-патріотичного виховання.

Поліна — тендітна 11-класниця — приїхала показати свої вміння разом із подружкою-ровесницею Настею Півень, яка навчається в тому ж ліцеї. Дівчата показали однаковий загальний час — 48 секунд — і лишилися незадоволені результатом та п’ятим місцем у цьому виді змагань. Адже в себе в ліцеї вони вкладаються і в 24 секунди (розбирання — 9, складання — 15).

«Тут ми трохи перехвилювалися, заробили два штрафи по 5 секунд за торкання деталей на столі. До того ж було холодно, та й автомат не «свій». А в ліцеї до своєї зброї ми вже звикли», — усміхаються Поліна й Настя. Перша з них хоче вступати в театральний і стати актрисою, друга планує вивчитися на архітектора. «Ці професії не пов’язані зі зброєю, але вміння знадобитися може. До того ж нам це просто подобається», — каже Василина.

Воєнруки, які привезли на змагання своїх вихованців, в один голос визнають: якщо раніше учні, особливо дівчата, крутили носом — мовляв, навіщо нам ці автомати й протигази, то тепер, коли в Україні точиться війна, ставлення до курсу «Захист Вітчизни» змінилося кардинально. І хлопці, і дівчата дуже не проти навчатися військової справи, особливо поводження зі зброєю. Аби тільки у шкільному арсеналі був хоч один макет «калашникова».

Авжеж, поки в Києві відбуваються мирні стрілецькі турніри, на Донбасі не змовкає бойова зброя. Серед тих, хто утримує лінію оборони України, демонструючи виняткові приклади мужності, є й зовсім молоді солдати — деякі з них два-три роки тому ходили до одних шкіл з учасниками змагань «Снайпер столиці», відвідували уроки курсу «Захист Вітчизни».

«У наш непростий час важко переоцінити значення таких уроків у шкільній програмі. Я вважаю, навчальний автомат повинен бути в кожній школі, в кожному навчальному закладі. Люди повинні знати свою зброю і вміти поводитися з нею», — каже заступник військового комісара міста Києва по роботі з особовим складом і громадськістю Ігор Слюсаренко.

Юні учасники військово-спортивних змагань також визнають: від того, чи ти навчишся поводитись зі зброєю і влучно стріляти, може залежати твоє життя, життя твоїх товаришів. Зрештою, від військових навичок окремих хлопців залежить існування всієї нашої Батьківщини.

«Змагання «Снайпер столиці» включали в себе два етапи — теоретичний і практичний, зокрема, виконання нормативу з розбирання та складання АКМ, спорядження магазина автомата, стрільбу на влучність із пневматичної гвинтівки. Ми були приємно вражені високими показниками багатьох хлопців і дівчат. Деякі з юних учасників змагань показали результати, які під силу тільки справді професійному військовослужбовцю», — визнає полковник Володимир Кидонь, військовий комісар Києва.

«Такі змагання, як «Снайпер столиці» — одна цеглинка в розбудові Українського війська. Але з таких цеглинок будується наша спільна фортеця, наша перемога», — додає підполковник Ігор Слюсаренко.

Серед призерів турніру представники військкомісаріату особливо виділили учасницю збірної профтехосвітніх закладів Марію Оленську, яка спромоглася розібрати й скласти «калаша» менш як за 30 секунд... із заплющеними очима.

Переможців змагання «Снайпер столиці» та їхніх наставників вшанували на спеціальній урочистій церемонії в Центральному будинку офіцерів. «Срібна призерка» Оленська та лідер у цій номінації, ще один представник ПТО Тарас Клімчук отримали цінні призи від ТСОУ — пневматичні гвинтівки.

Утім, слід визнати, що допризовна підготовка поставлена на належний рівень далеко не в усіх школах навіть у порівняно заможній столиці. Голова міської організації Товариства сприяння обороні України окремо відзначив (і почесними відзнаками, і символічними грошовими преміями) тих викладачів «Захисту Вітчизни», на яких тримається ця справа. А один зі спонсорів заходу, голова ВГО «Громадський рух «За майбутнє» Михайло Харечко наголосив: «Як голова комітету у Громадській раді при Міністерстві оборони я буду порушувати питання про посилення допризовної підготовки у школах. Потрібно повернути посаду заступника директора школи з військово-патріотичного виховання».

«Програма «Захисту Вітчизни» на 90% не відповідає сучасності»

Багато воєнруків, які допомогли в організації та проведенні «Снайпера столиці», через кілька днів уболівали за своїх вихованців на спартакіаді допризовної молоді серед професійно-технічних навчальних закладів м. Києва. Хлопці з 28 училищ і ліцеїв бігли 100 й 1000 метрів, долали смугу перешкод, підтягувалися на поперечині, метали гранату на влучність.

«Це був перший етап. Другим буде вогнева підготовка. Можливо, в цьому році вдасться постріляти не з «мілкашки», а з малокаліберної гвинтівки», — розповідає Віктор Буйновський, методист навчально-методичного кабінету профтехосвіти Києва.

«Змагання на базі 101-ї бригади, що на «Берестейській», ми проводимо вже не вперше. Підтримуємо з цією військовою частиною тісні зв’язки. Організовуємо тут екскурсії для допризовників — військовослужбовці показують свої казарми, виставку зброї, їдальню, навіть катають на БТРах», — ділиться пан Буйновський.

Функціонер визнає: «Ясна річ, у світлі останніх подій на сході України та в Криму зріс інтерес хлопців до предмету «Захист Вітчизни». Але його програма відсотків на 90 не відповідає сучасності! Програму негайно потрібно міняти. Потрібна нова — така, щоб включала матеріал про армії сусідніх держав та їх озброєння, більше тактичної, вогневої підготовки, вивчення структури Збройних сил... Бо поки що ми змушені все це вишукувати в інтернеті самотужки. Сподіваюся, ми знайдемо в цьому питанні розуміння з боку Міністерства оборони. Якщо ми говоримо, що після періоду розвалу армії настав час її відродження, то розбудовувати армію потрібно з фундаменту і з того молодого покоління, яке прийде у Збройні сили завтра».

«Якщо в армію призвуть — звичайно, піду воювати за Україну. Наші діди воювали — чому ми маємо ховатися?» — говорить 17-річний Микола Мельниченко. Цей невисокий, але міцний хлопчина переміг серед ПТО в підтягуванні із видатним результатом — 46 разів. Повний тезка скандального шпигуна, Мельниченко вчиться на оператора комп’ютерного набору в Київському профліцеї будівництва і комунального господарства. «Я чемпіон Києва з підтягування на одній руці (13 разів), скоро буду виступати за збірну України зі стріт-воркауту, — хвалиться Микола. — Хочу стати фотографом... Але від війська не тікатиму й до служби готуюся. Адже потрібно захистити країну для своїх дітей, щоб вони жили в мирі й спокої...»