Поліграф: що нам іще бреше ШІ?
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Страшні зовні, добрі всередині.
Анімаційна стрічка «Сімейка монстрів», яка вийшла з цехів американської студії Laika, типове кіно для її творців. До цього в їхній фільмографії було лише два фільми — анімаційна пригода «Кораліна у світі кошмарів» і «Паранорман, або Як приручити зомбі», які були номіновані на премію «Оскар». У «Сімейці монстрів» герої як дві краплі води схожі на дівчаток і хлопчиків із попередніх картин. Хоча ні. Там вони були настільки страшними, що маленьким дітям дивитися було складно. Цього разу головні герої в міру потворні. І малювали їх, очевидно, за принципом — страшні зовні, добрі всередині.
Як і попередні стрічки студії Laika, «Сімейка монстрів» ґрунтується на літературному творі (мультфільм знятий за мотивами книги Алана Сноу «Тут живуть монстри»), їй властива фірмова готична атмосфера. Загалом, це звичайний, проте якісно зроблений мультик про монстрів, війну білих і червоних циліндрів.
Сюжет динамічний і містичний. У туманному Сирбурзі панують манірна вікторіанська атмосфера та дух епохи Діккенса: суспільство розділене на класи, а править усім закритий «клуб» білих циліндрів (вишуканий головний убір — своєрідний символ влади) на чолі з Рокфором Де-Брі. Не те щоб ці «державні» мужі були сильно стурбовані суспільним благом, швидше, джентльменам більше подобається замикатися ночами в дегустаційній і пробувати вишукані сири. Так веселіше проводити час після комендантської години. Так-так, у містечку вже багато років «надзвичайний стан», — у темних катакомбах під вулицями живуть страхітливі монстри — коробкарі (дослівно — «коробкові тролі»), які нібито не гидують людятиною.
Насправді страшненькі тролі приховують свою наготу під коробками, які служать ще й для перенесення найрізноманітніших механізмів. Тролі підбирають на вулицях усе, що марно викидається людською частиною населення міста. І серед непотребу знаходять дивовижні речі. На них полює представник команди червоного циліндра, втілення абсолютного зла, який намагається показати себе всім жителям єдиним і вірним захисником їхнього спокою. Він хоче винищити всіх тролів, аби отримати замість червоного циліндра білий — ознака приналежності до вищого світу. Але на шляху злої людини з мрією стає наймолодший і найдивніший член дружного співтовариства тролів. Ненаситний «захисник» порядку так і не досягає свої мрії. Із ним стається щось таке гидотне і страшне, що врешті буває з усіма, хто прагне абсолютної влади, вбиває невинних і тримає місто в страху. Володар червоного циліндра — гарний приклад, щоб пояснити наймолодшому глядачу модель поведінки загарбника, розповісти про злу мрію, яка вбиває, як починається війна і чим вона закінчується. Головне — не забути про сир.
Якщо почитати новітню «Історію української літератури» (присвячений сучасному письменству том вийшов торік), то такого автора, як Владислав Івченко, ніби й не існує. >>
Уже 20 серпня вся країна заспіває легендарну пісню «Червона рута» разом з найпопулярнішими українськими акторами: Станіславом Бокланом, Олександром Рудинським, Катериною Кузнецовою, Романом Луцьким, В?ячеславом Довженком, Юрієм Горбуновим, Лілією Ребрик. >>
З Богданом Бринським, живописцем із Івана-Франківська, ми знайомі вже чимало часу і щоразу після зустрічі з ним, після його захоплюючих розповідей про себе, про свій родовід, про людей, з якими він знався за свої роки, я казала собі: >>
У день 975-річчя Києво-Печерської лаври Президент України Володимир Зеленський підписав указ про захист національних святинь України. >>
Ця ініціатива обіцяє стати однією з найбільш важливих подій у духовному й суспільному житті не лише Придніпров’я, а й усієї України. >>
У той час, коли мільйони українців розкидані по різних континентах, особливе значення займає українська пісня — як символ пам’яті, єдності та любові до Батьківщини. >>