Книжка — не розкiш

До шокуючих новин про чергові стрибки нашої держави в економічну кризу, до політичних маскарадів ми вже звикли. Вже майже рік адаптуємося до життя у військових умовах. Уже, здається, й не до культури, й не до мови. Бо бути інтелігентом у такі скрутні часи аж трохи соромно. Але Мінфін не дрімає, все врізаючи будь-які державні дотації на підтримку театрів, концертних організацій. Не забули можновладці-бюрократи й про відміну виплати надбавок за статуси працівникам академічних установ. Що ж це за такі подарунки? Ясна річ, що жоден артист не матиме сенсу залишатися й працювати в національному театрі, адже зарплати впадуть до жалюгідного рівня. Ось як ми впевнено крокуємо в Європу, де держави опікуються розвитком культури! Ганьба! Згубили науку, тепер час братися й за культуру? Чи вже для нас взірцем культурного рівня стануть наші депутати, найголовнішим критерієм для яких є статус, дорогий «Лексус» чи золотий годинник? Звичайно, за словами Чехова, «в людині має бути все прекрасним: і обличчя, і одяг...» Але, вибачте, «переборщили»... Бо про «душу й думки» забули, а безкультур’я вже зашкалює...

Згідно з соціологічними опитуваннями, до парламенту мають потрапити політики, котрі проголошують європейський вибір. Отож «проросійського» флангу не очікується. Тому, певно, питання мови вже не буде предметом бурхливих дискусій. Хоча Росія, на думку лідера Радикальної партії Олега Ляшка, «не припинятиме спроб дестабілізувати ситуацію на сході та півдні України з подальшим введенням своїх військ для «захисту» російськомовного населення від «злобних бендерівців». Сьогодні вже Президент країни наголошує на особливому статусі англійської мови. Соціологічні дослідження також підтверджують, що понад 50% населення України підтримує єдину мову — українську. Безумовно, що розвиток і використання української мови має регулюватися на законодавчому рівні. Що ж до державних службовців, тут слушними є реформи Радикальної партії Олега Ляшка, яка пропонує перевіряти рівень володіння українською мовою державних службовців та кандидатів на виборні посади, а англійську мову вивчати в обсязі, достатньому для ділового листування і спілкування.

А яка ж ситуація і з виданням української книжки? Відомо, що Міністерство фінансів України при формуванні держбюджету-2015 не підтримало збереження пільг, за якими профільні вітчизняні підприємства звільняються від податку на всі технологічні процеси — від випуску паперу до пересилання книжкової продукції. Отож собівартість українських книжок із наступного року зросте на 30—40%. От вам і реформи для книголюбів! Як же реалізувати заклики радикалів щодо поповнення коштом державного бюджету фондів бібліотек примірниками усієї книжкової продукції українською мовою, а також примірниками кращих зразків англомовного книговидання з періодичністю не меншою за раз на рік? Ідея гарна, але хто проконтролює її втілення та виконання?

Також сьогодні важко не погодитись iз закликами радикалів про перегляд податків на ретрансляцію іноземних радіо- та телевізійних програмних продуктів, тиражування та прокат музичної і кінопродукції. Чому й справді не спрямувати отримані кошти на розвиток національного інформаційного простору? А чого були б варті прибутки від реклами, яка так засмічує мізки при перегляді фільмів?

Окремим питанням є релігійна сфера. В РП Олега Ляшка вважають, що слід забезпечити повне невтручання держави в церковну сферу та недопущення взаємопроникнення світської і релігійної сфер, заборонити будь-яке втручання держави, її органів, їх посадових осіб у діяльність церкви та релігійних організацій. Не менш актуальним питанням є заборона церковним діячам брати будь-яку участь у політичній діяльності. Піаритися за рахунок фото у церковних інтер’єрах чи через обіцянки допомогати церкві — також свого роду блюзнiрські дії депутатів. Адже головне — не суми, які перераховують на храми, а суть реформ, які кандидат спроможний реалізувати, щоб підвищити економічний, політичний, освітній, культурний рівень нашої країни.