Суспільству було заборонено знати, на кому лежить відповідальність за початок імперіалістичної війни 1914-1918 рр. А варто, бо погано вивчений урок історії може повторитися...
Після VІ (Празької) конференції РСДРП, яка відбулася 5-17 січня 1912 р., за пропозицією Ульянова-Леніна було засноване Всеросійське бюро для партійної діяльності в Російській імперії. До нього ввійшли: Бєлостоцький, Голощокін, Сталін, Орджонікідзе, Спадарян, Стасова. На конференції було прийнято тезу Леніна про перехід імперіалістичної війни у громадянську. Але як діяти, якщо європейські держави не воюють між собою? Чекати, поки почнеться війна, щоб згодом перетворити її на громадянську? Більшовицький ідеолог Ленін вважав, що справжню затяжну війну можна спровокувати. Показуючи своє більшовицьке нутро, Ілліч без будь-якого сорому наголошував: нехай проллються ріки крові, а коли народи виснажаться, тоді й потрібно проголосити для військових гасло: «Геть війну!».
Збереглось цікаве свідчення цього злочинного задуму. Так, у листі до Горького на початку листопада 1913 р. Ленін відзначає, що війна Австрії з Росією була б дуже корисною штукою для революції по всіх західних країнах, але малоймовірно, що Франц-Йосиф та Миколашка ІІ зроблять більшовикам таку приємність. Для «миролюбного» Леніна війна з морем людської крові — лише задоволення. Якщо ж імператори двох наддержав не підуть на конфронтацію, то більшовики змусять їх це зробити.
Сьогодні ці події перегукуються з діями комуніста, полковника КДБ Путіна на території України: спровокувати війну, щоб потім одягнути на Україну рабське кремлівське ярмо.
Більшовицькі історики тримали «за ґратами» документи про повну незалежність України, Польщі та Фінляндії після підписання Брест-Литовського миру, яке відбулося 3 березня 1918 р. під диктовку генерального штабу Німеччини, тоді як кремлівські вожді розповідають, що ці країни отримали незалежність завдяки більшовицькій революції 1917 р. Брест-Литовський мир закріпив у своїх документах непорушність кордонів тих територій, де проходила лінія фронту.
Як відомо, під час Другої світової війни гітлерівські фашисти в душогубках знищували військовополонених та цивільне населення, але чому світ мовчить, що цей злочин практикувався більшовиками у СРСР ще в 30-х роках — його випробовували на політичних в’язнях. Згадуючи про концтабори, слід відзначити, що цей нелюдський витвір фашисти запозичили в більшовиків.
Розглядаючи питання про підготовку більшовиків до наступної війни, потрібно згадати 1939 р. — 1 вересня СРСР і Німеччина загарбали Польщу. У 1940 р. — агресивна, а в результаті ганебна війна Радянського Союзу проти Фінляндії. Далі йде постанова Політбюро ЦК ВКП(б) від 5 березня 1940 р. про розстріл польських офіцерів і цивільних осіб у Катині, загибель їх у концтаборах СРСР — всього 21 157 осіб. Наступними жертвами Радянського Союзу стали у 1940 р. Литва, Латвія, Естонія, коли їх насильно приєднали в червні-серпні до СРСР. У тому ж червні 1940-го відбулося військове захоплення Північної Буковини і Бессарабії.
У 1941 р. відбувається масова депортація «інородців»: громадян німецької національності з Грузії та Закавказзя — у Північний Казахстан і на Урал. 1943 р. — заборона Калмицької АРСР і депортація калмицького народу з конфіскацією всього майна, 1944-й — заборона Чечено-Інгушської АРСР з виселенням і конфіскацією, далі та сама процедура, тільки тепер уже з кримськими татарами, потім заборона Карачаївської Автономної області. Уже після війни (1948-49 рр.) відбулася масова депортація із Закавказзя вірмен, яких вагонами вивозили в Північний Казахстан і Сибір. Така ж доля чекала і на громадян Латвії, Литви, Естонії. Масово висилали в Сибір і жителів Західної України.
Агресивність політики комуністів підтверджують ще й такі факти: у 1953 році відбулося придушення народних хвилювань у північному Берліні та в Магдебурзі. За відмову стріляти в повсталих німецьких робітників було розстріляно 51-го військового радянської армії. У березні 1956 року — розстріл мітингувальників у Тбілісі, де загинуло й отримало поранення більше сотні осіб. У тому ж таки 56-му радянські війська жорстко придушили революцію в Угорщині, в результаті чого загинули 2502 особи, отримали поранення — 19 226 угорців. У червні 1962 року в Новочеркаську (Росія) відбулася кривава розправа над робітниками, які виступали проти підвищення цін на продукти харчування. Загинули 56 чоловік, отримали поранення 59. 1968 рік — придушення Оксамитової революції в Чехословаччині військами СРСР. Загинуло 90 чоловік.
Цей список агресивних операцій СРСР щодо інших держав чи націй можна поповнити і війною в Афганістані (1979), і підготовкою до вторгнення в Польщу (1980), і кривавими розправами над молоддю в Тбілісі (1989), застосуванням військ у Вільнюсі (1991). Цю криваву естафету згодом перейняв Єльцин, розпочавши війну в Чечні, потім передав «естафетну паличку» своєму наступнику Путіну.
Полковник КДБ Путін у ленінській манері має намір «захистити» Україну, щоб поневолити українську націю. Маючи атомну зброю, РФ вводить свої війська для фактичного загарбання чужої території, нібито «приєднання по волі народу», забуваючи, що це «волевиявлення» відбулося під дулами автоматів. Фактично такими ж насильницькими діями було сформовано Радянський Союз, який став рабовласником усіх підневільних йому націй. Російська агресія проти України дала можливість самовизначитися поневоленим націям у самій РФ, здобути власну незалежність будь-якій нації на території Росії.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
