Анатолій Гриценко і питання стоматології,

Замість тилу — на передовій

Що гріха таїти — військово-медичне відомство, як і вся армія, та й уся країна, виявилося не дуже готовим до війни. Ніхто не збирався воювати, і вже тим більше не розглядалася можливість воювати на східному напрямку. Тож Дніпропетровський військовий госпіталь за всіх мислимих розкладів видавався глибоким тилом. Але так сталося, що саме він, разом із Харківським, виявився ближче за інші до передової.

Із перших днів антитерористичної операції, яка незабаром переросла у справжню сучасну війну, потік поранених хлинув у ці прифронтові госпіталі, що запрацювали з нелюдською інтенсивністю. Самовідданістю та професіоналізмом лікарі й медперсонал компенсували недоліки роботи інших служб. Десятки бійців вдалося в буквальному сенсі повернути з того світу, сотні повернулися в стрій.

І нікому з солдатів та офіцерів, які пройшли через руки тутешніх лікарів, опинившись у госпіталі через кулю російського снайпера, вибух російської міни або снаряду, і на думку не могло спасти, що лікують їх у приміщеннях… котрі належать російській юридичній особі.

Український госпіталь під російською «вивіскою»

Виявляється, в результаті сумнівних маніпуляцій, започаткованих іще в далекому 2007 році, Дніпропетровський військовий госпіталь №385 опинився в руках російського державного банку ВТБ — того самого, до речі, який нині перебуває у списку санкцій США та інших західних країн. По суті, в будь-який момент російські банкіри можуть поставити українським військовим медикам вимогу звільнити належні їм будівлі. І це в ситуації, коли госпіталь, акцентуємо ще раз, відіграє ключову роль у медичній допомозі бійцям АТО.

На ненормальності цієї ситуації наголошувала уповноважена Президента України з мирного врегулювання конфлікту в Донецькій та Луганській областях Ірина Геращенко. Про необхідність юридично повертати приміщення військовому відомству говорив і вже колишній міністр оборони Валерій Гелетей. У коментарях Гелетея на цю тему відчувається образа і здивування: адже операція з відчуження приміщень госпіталю відбулася 2007 року з відома й за участі нинішнього головного критика діяльності Міністерства оборони — його екс-очільника, а зараз — лідера партії «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка.

Операція «модернізація»

Безпосередньо перед своєю відставкою Валерій Гелетей звернувся до Генеральної прокуратури з листом, у якому написав про складну обстановку, що склалася довкола військово-медичної установи (копія цього документа є в розпорядженні «УМ»).

«До 385-го військового госпіталю прибули представники виконавчої служби з рішенням суду по відчуження будівель, за борги власника, «ВТБ Банку», власником якого є Російська Федерація, та проведення інвентаризації будівель госпіталю», — зазначається в листі.

Уявляєте цю картину інвентаризації, коли до госпіталю постійно під’їжджають «швидкі» з новими пораненими, а в операційних постійно працює зміна хірургів?

У викладі Валерія Гелетея, яким він поділився з Генпрокуратурою, суть справи має такий вигляд.

У 2007-2008 роках під керівництвом міністра оборони Анатолія Гриценка та директора департаменту охорони здоров’я Міністерства оборони Петра Мельника між Міністерством оборони та підприємством із матеріального забезпечення, товариством з обмеженою відповідальністю «Райвел», був укладений договір «про інвестування і модернізацію матеріально-технічної бази військового шпиталю».

У подальшому, протягом 2007-2008 років, Мельник відповідно до доручень міністра Гриценка підписав іще вісім додаткових угод до договору, якими було суттєво змінено його початкові умови (предмет договору, строк дії, ціну). Однак роботи з модернізації госпіталю фактично не велися.

ТОВ «Райвел» здійснило постачання лише медичного обладнання і техніки на 47,5 мільйона гривень, що значно перевищувало суму, зазначену в договорі. Для розрахунку за поставлене обладнання Петро Мельник, знову ж таки, за дорученням Анатолія Гриценка, передав ТОВ «Райвел» цілу низку об’єктів у Дніпропетровську і Харкові. Серед них — і будівлю 385-го, так і не реконструйованого госпіталю.

Але за всю цю абсурдну, якщо закрити очі на можливу корупційну складову, угоду ніхто так і не відповів.

Невловимий чи просто зручний?

«Матеріали контрольних заходів неодноразово передавалися до органів прокуратури, однак до цього часу належної оцінки діям посадових осіб Міністерства оборони України, а також інших осіб, причетних до укладення та виконання договору, не здійснено, — констатує в листі на ім’я Генпрокурора Валерій Гелетей. — На цей час прокуратурою Південного регіону України з нагляду за додержанням законів у військовій сфері кримінальне провадження з даного питання закрито».

На цю обставину завжди не без гордості вказує й Анатолій Гриценко: мовляв, минула влада хотіла здійснити на нього, непримиренного опозиціонера, тиск, але не змогла знайти криміналу. І це зазвичай справляє на публіку враження, адже дійсно, за Януковича не церемонилися з представниками опозиції, звинувачуючи їх в існуючих і неіснуючих гріхах. А от Гриценка «дістати» не змогли.

А що як подивитися на цю обставину з іншого боку? Чи такий уже незручний був Анатолій Степанович Гриценко Віктору Федоровичу Януковичу?

4 лютого 2014 року, за лічені тижні до падіння режиму, Анатолій Гриценко був виключений з опозиційної фракції «Батьківщина». За неофіційними відгуками його колег, вони «довго терпіли», але врешті-решт він їх «просто дістав». Майстер бити своїх, Гриценко був багато в чому корисний чужим.

На благо Саші- Стоматолога...

Є ще одна обставина, яка могла відіграти свою роль і забезпечити невразливість Гриценка за правління Януковича. Під час перебування Анатолія Степановича на посаді міністра оборони з балансу Міністерства було виведено 15 об’єктів, розташованих у Балаклавській бухті. А невдовзі їх власником виявився Олександр Янукович, улюблений старший син Президента, сумно відомий усій країні як Саша-Стоматолог.

Гірка іронія полягає в тому, що, зовсім не виключено, хтось із солдатів, які пройшли лікування в Дніпропетровському госпіталі, або лікарів, котрі самовіддано там працюють, захоче віддати голос за непідкупного і принципового політика Гриценка. Який із видимим знанням справи розмірковує про те, як насправді необхідно було б налагодити оборону України.