Інший погляд: про воєнний альбом Андрія Котлярчука «Звільнена Київщина»
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
Петро Осадчук завжди сипав iронiзмами, причому вигадував їх на ходу.
«Мабуть, мені один ген якийсь особливий дістався від пращурів, що на все дивлюся з іронією», — казав колись Петро Осадчук в одному з інтерв’ю. Він і справді, куди б його не закидала доля — в Одеський обком комсомолу чи в ЦК Компартії України, у парламент чи у Національну спілку письменників — на все дивився з часткою здорового сарказму й іронії. І скрізь писав, писав, писав... Навіть на засіданнях Верховної Ради, куди обирався двічі поспіль. Усі ці гостро-сатиричні перли пізніше увійшли до його збірки «Чуття єдиної провини». Один із них — «Живуть в Україні, як дачники, держави зневаживши суть. Нині там порядкують Табачники, де Тютюнники мусили б буть» — став особливо популярним у розпал «Анти-Табачної кампанії» проти минулого міністра освіти. А всього за життя у Петра Ільковича вийшло більше тридцяти збірок, де переплелися і лірика, і сатира.
Народився Петро Осадчук 2 грудня 1937 року в селі Острівець Городенківського району Івано-Франківської області в селянській родині. У десять років лишився без батька, який загинув десь у Сибіру. Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету. Після закінчення — вчителював, працював у газеті. У 1967-му його запросили до Одеського обкому комсомолу, пізніше — у відділ культури ЦК Компартії України. Але, попри ідеологічні віяння, і там, і там він намагався всіма силами підтримати і захистити український дух і культуру. «Він був щирим українцем, скрізь говорив правду і завжди сипав іронізмами. Причому вигадував їх на ходу. Любив гостре слово і ніколи не боявся називати речі своїми іменами. Головний редактор «Перця» Михайло Прудник навіть застерігав його, щоб не був таким прямолінійним. А Петро лише сміявся і казав: «Та то ще м’яко сказано», — згадує земляк Осадчука, організатор фестивалю «Лауреат Нобельської премії», письменник із Зарічного, що на Рівненщині, Роман Демчук. До речі, серед численних нагород Петра Осадчука є і диплом лауреата першого Нобельського фестивалю.
До останнього Петро Осадчук очолював приймальну комісію Київської міської організації НСПУ. «Ми його називали «дідусь Осадчук». Він завжди намагався триматися у формі, жартував, хоча хвороба останнім часом таки давалася взнаки. Багато його фраз стали крилатими», — каже секретар Спілки письменників Сергій Пантюк.
Сьогодні ж у Спілці об 11-й годині відбудеться прощання з Петром Осадчуком. Поховають його на Байковому кладовищі поряд із Віктором Барановим, Всеволодом Нестайком, Григором Тютюнником. Тепер він там підніматиме небо над Україною.
Попередній воєнний альбом Андрія Котлярчука «Добровольці. >>
У місті Парк-Сіті американського штату Юта в день відкриття кінофестивалю Sundance 23 січня відбудеться світова прем’єра другого повнометражного фільму українського режисера Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки». >>
До основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю вперше за 25 років відібрали стрічку української режисерки: цьогоріч - це фільм Катерини Горностай "Стрічка часу". >>
Створену Кременецько-Почаївским державним історико-архітектурним заповідником за дорученням Міністерства культури та стратегічних комунікацій інвентаризаційну комісію - не допустили до роботи представники Свято-Успенської Почаївської лаври. >>
Список із 25 об’єктів світу, що потребують збереження оприлюднив Всесвітній фонд пам’яток (World Monuments Fund, WMF). Серед об'єктів, що увійшли до переліку на 2025 рік – столичний Будинок вчителя, турецьке місто Антак'я, історична міська структура Гази та Місяць. >>
«Я зрозумів, що мушу бути українофілом – це я зрозумів цілком свідомо. І от я жадібно ухопився за українство. Кожнісіньку вільну від «офіційних занять» часину я присвячував Україні. Перша ознака національності є мова – я й нею найперше заклопотався», - писав Агатангел Кримський. >>