До п’ятого жовтня на великих екранах України проходить перший кінофестиваль світового рівня — Манхеттенський міжнародний кінофестиваль короткометражних фільмів. Це добірка з 10 кращих картин. Напередодні журі фестивалю відібрало їх із 589 заявок, які надійшли до Нью-Йорка із 47 країн. Цього року фіналістами стали картини зi США, Німеччини, Великої Британії, Норвегії, Австралії, Мексики, Нідерландів та Франції.

Ще навесні два роки тому Павло Маков намалював металеві бочки і шини, в яких ростуть дерева. А потім виник Євромайдан. Художник зізнається: не думав, що його картини будуть настільки пов’язані з реальністю. Коли починав роботу над проектом Paradiso Perduto, який готував за підтримки Stedley Art Foundation для персональної виставки у Національному художньому музеї України, вважав, що його «Втрачений рай» — абсолютна метафора.

Головний герой роману «Чистилище», київський мажор із парвеню на ім’я Кирило Лантарів, намагається жити за правилами столичної тусовки, і тому не дивно, що «швидка їзда, як і вироблений протягом кількох останніх років надзвичайно жвавий ритм життя, надавали йому у власних очах блиск діловитості, хитрості і значущості».

Історії сильних духом жінок завжди захоплюють і надихають. Нещодавно одна така вийшла друком у видавництві «Академія». Публіцистично-документальна повість українця — комерційного директора інформаційного агентства «УНІАН», колишнього заступника редактора «України молодої» — Сергія Сай-Боднара та німця Петера Хоманна побачила світ одночасно двома мовами — українською та німецькою.

На сценах чи не всіх українських театрів з’явилися вистави за Шевченком або ж про Шевченка, а є серед них і декілька, які, як кажуть, і «за» Кобзарем, і «про» Кобзаря. Саме такою є вистава «Сон» Київського академічного театру юного глядача на Липках.