Їй-бо, люди добрі, був би молодий, не тримався б жінчиної спідниці, а таки гайнув зі зброєю в руках рятувати рідну Вкраїну від нечестивих. Є думка, чи не занадто гуманна наша Феміда з тими, що довели армію до стагнації, фінансують злочинні терористичні формування чи гендлюють громадянством? Ще всюди ввижається корупційний синдром. Надумали сільські активісти назбирати з миру по нитці для зміцнення боєздатності армії. Треба сказати, ніхто не опинається, дають хто скільки зможе — 100, 50, 20 грн. «Тільки б то в діло пішло!». Дехто ставить питання руба: чи не розкрадуть нечисті на руку чиновники? Докозакувалися, що якби не доброчинні пожертвування, то армія була б гола-боса.
Не може не радувати активність жіночого руху (несила-бо миритися зі зрадою, недбальством тилового забезпечення). А ще, Бог свідок, подвижництво, великомучеництво таких, як Тетяна Чорновол, Надія Савченко, Тетяна Ричкова, остаточно розвінчують сконфужену в цій ролі Леді Ю.
А от на інформаційному фронті не відчувається патріотичного піднесення. «Просвіта», творчі спілки не діють на випередження. Тоді як прокремлівські фарисеї в наступі: паплюжать наші визвольні потуги, прихильність до європейських цінностей. Про який контрнаступ може йтися, коли, приміром, у книжковому «Клубі сімейного дозвілля» (гендиректор О. Шпільман) просто-таки в нестямі від ейфорії царських указів про заборону вкраїнських видань? Не вірите — погортайте проспект.
Нам, русичам-українцям, не звикати рятувати людство від орди. Ось і нині на очах освіченої Європи і навіть гонорової Америки розшматовується світова мапа, в ім’я «вєлічія» Росії нав’язується закон джунглів. Проте наші партнери, ховаючись за нашими спинами, відкуповуються подаруночками. Нагадаємо ж, що наші воїни під егідою НАТО не раз брали участь у миротворчих операціях.
І ще така думка: вся ця веремія — наслідок духовної експансії. Якби-то кримські «колоністи», так званий «народ Донбасса», мали хоч трохи кебети, нізащо б не деградували до покірних рабів некоронованого покровителя, не дали б йому козирної карти. Та це вже споконвіку так ведеться: кочівники зазіхають, а ратаї бороняться. Боротьба між цивілізованістю і дикістю, брутальністю і шляхетністю не вщухає. Та з нами Бог і Україна, тож будьмо вірними любові і благодаті, і ми неодмінно переможемо!
Станіслав ОЛІЙНИК
с. Михнівці, Лубенський район,
Полтавська область