Не вбивай мене «лагідно»!

Сумне «лідерство» України

На думку експертів, iз проблемою гепатиту С стикається 3% населення. Однак, враховуючи прихований характер епідемії і відсутність масштабних обстежень, фахівці допускають, що рівень поширеності вірусного гепатиту С може становити й 5-9%.

«Згідно з офіційною статистикою, в Україні на 1 січня 2014 року понад 20 тисяч осіб мають гепатит В, понад 40 тисяч — гепатит С», — говорить заступник начальника Департаменту медичної допомоги МОЗ України Олена Терещенко.

Однак медики, на відміну від чиновників, безпосередньо контактують із хворими. Тому оперують іншими цифрами — реальнішими і тривожнішими. Серед нас може бути до 3,5 мільйона хворих на гепатити В і С, з них 1,2 млн. — на гепатит С, вважають лікарі. Хоч як прикро, але за темпами поширення гепатиту С ми на першому місці в Європі, зазначає менеджер з питань політики та адвокації Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні Людмила Маєстат.

Гепатит В, за словами лікарів, здебільшого проявляється гострими формами та має яскраво виражені симптоми. У 80% випадків його виявляють на перших стадіях, і це дає змогу вчасно розпочати лікування. Із гепатитом С складніше. Найчастіше його виявляють під час випадкових клінічних досліджень: обстеження донорів, вагітності або підготовки людини до планової операції. У 80% хворих цей вірус виявляють уже на хронічній стадії, у 15% з них може розвинутися цироз, а в 7-10% — рак печінки. Власне, через пізнє діагностування вірус гепатиту С і називають «лагідним» убивцею.

Фатальний візит до стоматолога

Інфікуватися гепатитом С людина ризикує під час медичних маніпуляцій — лікування у стоматолога, переливання крові, в салонах краси (манікюр, педикюр, тату, пірсинг), унаслідок статевих контактів. Недуга вкрай рідко проявляється зовнішніми ознаками, скажімо, жовтизною шкіри. Але в 40-річної львів’янки Юлії Корнієнко було саме так...

Юлія понад місяць знемагала від хронічної втоми. «У мене боліли суглоби, постійно хотілося спати, не мала сили працювати, ледве рухалася. Здавалося, що помираю, сили мене покидали, — розповідає вона. — Скаржилася лікарям на погане самопочуття, без кінця здавала різні аналізи, однак причину ніхто не міг встановити. Лікарі підозрювали гастрит, радили ретельніше обстежити шлунок — болі в животі були просто нестерпними...»

Як виявилося, так проявляв себе інкубаційний період гепатиту С. Юлія дізналася про недугу вже в лікарні, куди потрапила після того, як стала «жовтіти на очах». Щоправда, аналізи ще довго давали негативний результат, не підтверджуючи вірусу гепатиту С.

«Я людина, яка не ходить до манікюрних кабінетів, не робить тату, дуже обережна в статевому житті, не маю ніяких порізів, ран, — продовжує Юлія. — І коли бачила на вулиці застереження — «Обережно, гепатит!» — байдуже ковзала по них поглядом. Мене це не стосується, — стереотипно думала я. Це проблема наркозалежних, тих, хто має СНІД. Але, виявляється, гепатит може торкнутися кожного...»

Юлія каже, що завжди лікувала зуби у «свого» лікаря в приватній клініці. Але цього разу стоматолог був на курсах, а зуб, як на лихо, розболівся. «Мама записала мене в державну клініку. Якби я раніше бачила, які там жахливі умови, не пішла б туди нізащо, — зітхає Юлія. — Навіть якщо там дешеве лікування. Але зубний біль — страшна річ. Довелося йти. Натовп людей у коридорах — і старі, й молоді, величезна черга, безкінечний потік. А молодшого персоналу немає, лікар робить усе сам. Лікарка зробила мені анестезію, хоча я була проти. Вона не міняла інструментів... Щойно вийшов один хворий — відразу запрошує наступного. І цей похід до стоматолога став для мене фатальним...»

«Антивірусна терапія буває різною. І її потребують не всі»

Тепер Юлія чекає, коли мине півроку після стаціонарного лікування, аби здати повторні аналізи, визначити стан печінки. Жінка дуже сподівається, що потреби в антивірусній терапії не буде. «Знаю багатьох людей, які перехворіли на гепатит, мають хронічну форму, але не потребують специфічного лікування, — каже вона. — Знайома вже шість років живе з гепатитом С, який у неї випадково виявили під час другої вагітності. Але вона має нормальні аналізи і не потребує противірусної терапії. Знаю, що лікування гепатиту С має багато протипоказань, важко переноситься. Діагностика і лікування недуги дорого коштують. А більшість хворих, які мають цей діагноз, — люди незаможні...»

Як розповіла «УМ» Тетяна Єгорова, головний позаштатний спеціаліст за спеціальністю «Інфекційні хвороби» м. Києва, завідувач інфекційним відділенням для хворих на гепатит С Київської міської лікарні №5, в Україні діє національна програма з лікування гепатиту С, розрахована до 2016 року. У Києві вона реалізовується на базі двох лікарень — міської лікарні № 5 і лікарні № 15, де функціонує гепатологічний центр міста Києва. У кожній працює медична комісія, в компетенції якої — призначати лікування хворим на гепатит. «Існує перелік обстежень, які пацієнт має пройти, і при наявності ліків йому призначають лікування, — зауважує пані Тетяна. — Терапія може тривати від 5 до 11 місяців — залежно від генотипу вірусу. Щоб визначити, якого саме лікування потребує хворий, потрібні додаткові обстеження, які рекомендує лікар».

Справді, лікування потребують не всі хворі на гепатит С. Як зауважує Тетяна Андріївна, 15 відсотків хворих одужують без специфічної терапії — збудник хвороби в них зникає сам по собі. Але в будь-якому випадку, пацієнт, у якого виявлено вірус гепатиту С, має звернутися до лікаря-інфекціоніста й обговорити з ним специфіку лікування.

«Стверджувати, що кожен, умовно кажучи, має щороку здавати аналіз на гепатит, — некоректно. Однак є певна категорія населення, яка потребує періодичного обстеження на вірус гепатиту В, С. Скажімо, люди, які контактують із кров’ю пацієнтів, — пояснює Тетяна Андріївна. — Загалом, люди мають ретельніше дослухатися до власного здоров’я. Трапляється, людину тривалий час турбує слабкість, але вона пояснює свій стан навантаженнями на роботі, стресовими ситуаціями. І не пов’язує це із захворюванням, відтак — не звертається до лікаря. Однак тільки фахівець допоможе визначити причину нездужання, призначить адекватне лікування. Сьогодні існує багато приватних лабораторій, які пропонують цілий спектр обстежень, у тому числі на гепатити В і С. Але самостійно, без поради лікаря, робити обстеження не варто. Я своїм пацієнтам завжди пояснюю: які аналізи і для чого здавати в кожному конкретному випадку».

...Вийшовши з лікарні, Юлія Корнієнко відразу зробила щеплення від гепатиту В (на жаль, вакцини проти гепатиту С не існує). «І дітям своїм зробила щеплення проти гепатиту В, — ділиться Юлія. — Коли чую закиди, що нині «не ті вакцини», — хочеться порадити скептикам добре вивчити це питання. Вакцини є різні, вибрати можна завжди. Саме щеплення легко переноситься, і ти знаєш, що матимеш захист хоч від якоїсь зарази. За кордоном тебе й на роботу не візьмуть, якщо не маєш щеплення проти гепатиту».