«Опускання» хліба

      Окрім Дня знань, з 1 вересня уряд вирішив організувати ще одне свято — нагодувати свій народ дешевим хлібом. Мовляв, усі підстави для цього є: країна зібрала 35 мільйонів тонн ранніх зернових, 18 з яких — пшениця, ціни на зерно знизилися, отож і батонам час дешевшати. Щоб ефект був блискавичним і паляниці знизилися в ціні до 31 жовтня (бо кому потрібен той дешевий хліб після виборів?!), у хід запустили адмінресурс. Ось уже другий тиждень глави обласних державних адміністрацій проводять із пекарями «виховну роботу» щодо «правильних» цін на продукт №1.

Пекарі, стріляйтесь!

      Першими про зниження цін на хліб заговорили в Криму. Глава автономії Сергій Куніцин створив робочу групу на чолі з віце-прем'єр-міністром Анатолієм Корнійчуком, перед якою ще в липні поставив завдання, щоб Кримхліб, Кримкоопспілка й приватні пекарні з 1 жовтня знизили ціни на масові сорти хліба. «Я вважаю, що це буде соціально правильно. При цьому розумію, що це будуть сприймати «в штики», але ми будемо жорстко відстоювати позицію», — додав при цьому «кримський Янукович».

      «Пекарі, стріляйтесь! Судячи з усього, за Куніциним потягнуться інші. Ще один сезон — у трубу», — прокоментували його слова на форумі сайту АПК-інформ, яким користується більшість учасників зернового ринку України.

      Якщо знижувати ціни «правильно», то чому процес сприймають «в штики»? Після минулого неврожайного сезону, коли хлібна галузь слухняно працювала під пильним «государевим оком» і з останніх сил утримувала хліб від подорожчання, важко повірити, що нині пекарі записалися в стан опозиції і відмовою співпрацювати з владою у ціновому питанні на продукт №1 хочуть «насолити» особисто кандидату в президенти Віктору Януковичу. Навпаки, небезпідставно побоюючись, що ідея Куніцина сподобається якщо не прем'єрському виборчому штабу, то іншим «губернаторам», представники Всеукраїнської асоціації пекарів та громадського об'єднання «Укрхлібпром» пішли на поклін до урядовців, щоб по-доброму домовитися про роботу в новому сезоні.

      Результати домовленостей лягли в основу меморандуму про співпрацю між Кабінетом Міністрів і пекарями, підписаного кілька тижнів тому. Асоціації пообіцяли грати за урядовими правилами на зерновому ринку, тобто купувати пшеницю 3 класу по 800 гривень, четвертого — по 700, а п'ятого — по 500 гривень за тонну. В обмін на це Кабмін зобов'язався сприяти хлібопекарським підприємствам в одержанні кредитів на пільгових умовах. Водночас пекарі вирвали з уст аграрного віце-прем'єра Івана Кириленка важливу обіцянку. «Ми не будемо адміністративно регулювати ціну на хліб», — запевнив той.

      Таким чином, виробники хліба щиро сподівалися, що зняли питання, що тиску на них не буде, що хлібозаводи нарешті зможуть попрацювати з бодай 10-відсотковою рентабельністю. Коментуючи меморандум, представники Укрхлібпрому й урядовці запевняли громадськість, що його виконання дозволить стабілізувати ціну на продовольче зерно під час і після жнив, забезпечить стабільні (зауважте, аж ніяк не низькі!) ціни на хліб і хлібобулочні вироби, не допустить кризи у хлібопекарській галузі, створить умови для технічного переоснащення пекарень та нормальної роботи пекарів.

      Словом, пекарі вірили, що Кабінет Януковича нарешті віддячить за минулорічні патріотизм, відданість і слухняність, дасть їм заробити, що завдяки незмінно стабільним цінам галузь нарешті отримає кошти не тільки на зарплату, а й на розвиток. Адже більшість хлібозаводів побудовані 30 років тому, мають на 70 відсотків зношене обладнання і конче потребують нових печей, ліній і технологій. Натомість їм порекомендували ще тугіше затягти пасок.

Уряд зіграв у «кидалово»

      За лічені дні урядовці завели нову пісню. «Ми розуміємо, що пекарі й переробники повинні якось компенсувати нульову рентабельність у минулому році, вкладати кошти в модернізацію... Проте нинішній рівень цін дозволяє і питання вирішувати, і зменшити роздрібні ціни на хліб», — заявив перший віце-прем'єр, міністр фінансів Микола Азаров. Саме він зобов'язав керівників облдержадміністрацій всіляко сприяти створенню таких умов, при яких хлібопекарські підприємства могли б знижувати ціни.

      Власне, азарівський трюк не новий. Так само торік уряд вчинив із зерновими імпортерами, зобов'язавши їх восени завезти в країну 3 мільйони тонн зерна, а потім кинувши трейдерів із тим дорогим збіжжям наодинці. Просто весною продовольства в країні виявилося предостатньо, тож влада приторговувала дешевим борошном із Держрезерву, а підприємці, лаючись, вивозили імпортні партії назад, за кордон.

      Коли фразу про економічно обгрунтоване подешевшання хліба на 10 відсотків озвучив Сергій Тигіпко, керівник штабу кандидата в президенти Віктора Януковича, пекарі зрозуміли, що їх «кинули» не спроста, а на вівтар успішної передвиборчої кампанії. «Ми пропонуємо знижувати ціни, але не за рахунок сільгоспвиробників», — відзначає сам глава уряду. Він просто хоче, щоб кожен громадянин в Україні відчув, що урожай є, причому обов'язково до, а не після виборів. Тобто за рахунок пекарів. Звідси і випливла ідея «домовлятися по-хорошому» з кожним регіоном. А ті вже управу на хлібозаводи знайдуть.

Бунт на кораблі і мовчання ягнят

      Секрет дешевого хліба при дорогому зерні місцева влада розкрила ще в минулому році. Пам'ятаєте, як активно облдержадміністрації змушували селян продавати зерно в регіональні ресурси по 500—700 гривень за тонну, тоді як за місяць ціна на нього підскочила до 1000, а за півроку виросла до 1500? Саме це скуплене у господарств під тиском продовольство отримували в минулому сезоні переробники за умов, що вони перемелять його на борошно, продадуть його на хлібозавод по собівартості і там спечуть із нього хліб, рентабельність якого не може перевищувати 5 відсотків.

      Коли через півроку регіональні запаси вичерпалися, «донором» дешевої сировини виступив Держрезерв, і таким чином вдалося дотягнути до нового врожаю практично на старих цінах — за даними Мінекономіки, у І півріччі хліб в Україні подорожчав на 2-3 відсотки. Тепер селян ображати неможна: як-не-як, а в сільській місцевості живе третина виборців. Тому «крайніми» виявилися пекарі. Певно, як найменш чисельний електорат. Саме вони разом із Держрезервом «призначені» на нових «донорів» хлібної піар-кампанії.

      Адже якщо, наприклад, на Галичині ціни на буханці сформувалися за вище описаною схемою з розрахунку ціни на зерно 700—750 гривень, то 800 — це не подешевшання, а подорожчання! Тим більше якщо врахувати цьогорічні ціни на пальне й електроенергію, які аж ніяк не порівняєш із торішніми.

      Та місцевим керівникам, яким спущено штабне завдання, до цього байдуже. Попри начебто приватний статус пекарі давно сидять у влади на гачку завдяки затвердженому урядовою постановою № 133 від 22 лютого 1995 року Положенню про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничого технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних утворень. Більшість радянських хлібозаводів у своєму районі, місті чи містечку вважаються монополістами, оскільки постачають на ринок більше третини хліба та хлібобулочних виробів. Тому, змінюючи ціни, їхні власники зобов'язані задекларувати розрахунки рентабельності в обласному чи районному відділі контролю за цінами та Антимонопольному комітеті, інакше сплачуватимуть штраф у триразовому розмірі від отриманого прибутку. Таку декларацію можна затвердити, а можна й ні. У цьому суть адміністрування, якого, за словами Кириленка, начебто немає. Ні, воно є. Треба тільки посмикати за мотузочку.

      Щоправда, не всі голови облдержадміністрацій одностайно підтримали нову урядову політику на хлібному ринку. Показово, що першою обурилася Донеччина. Як повідомляє Укрінформ, 25 серпня голова тамтешньої облдержадміністрації Анатолій Близнюк заявив, що зібраний на Донеччині високий урожай зернових — 1,8 мільйона тонн — не викличе «формального зниження цін на хліб». За його словами, значно вагомішою буде вигода від урожаю за рахунок відрахувань, які передадуть до бюджету у вигляді податків харчові та переробні підприємства області. Тобто земляки Віктора Януковича не наважуються «гробити» галузь задля сумнівної показової вигоди.

      Так само не сприйняли нового завдання на Дніпропетровщині. Щоправда, не на рівні влади, а серед керівників підприємств, адже місцевий «губернатор» Володимир Яцуба, навпаки, є одним із найпалкіших прихильників адміністрування. «В області немає підстав для зниження цін на хліб, оскільки відсутня тенденція здешевлення зерна і борошна», — повідомив УНІАН Микола Хрипкоф, заступник генерального директора асоціації «Дніпрохліб», яка об'єднує половину виробників хліба регіону. За його словами, зерно в регіоні можна придбати лише на біржі по 800 гривень за тонну пшениці 3-го класу, занадто дорого як для поставленої мети.

      Про те, що кандидат у президенти від влади спробує заробити додаткові бонуси за рахунок дешевого хліба, говорили давно. Але ніхто й запідозрити не міг, що урядовці зобов'язуватимуть поєднати непоєднуване, змушуючи переробників купувати дороге зерно і пекти з нього дешеві паляниці та булочки. Тим більше, без дотацій, пільг чи іншої підтримки, а просто під окрики: «Давай! Давай!». Отож де-не-де по Україні звучать обурливі голоси.

      Хоча в більшості областей слухняно ковтають передвиборчу пігулку і рапортують про виконання завдання. Зокрема, на Харківщині, Миколаївщині, тій же Дніпропетровщині та Вінниччині ціни на хліб уже почали опускати, а на Полтавщині й у Києві обіцяють «свято» з першого вересня. На шкоду галузі, яку заганяють у банкрути. До речі, це не пусті слова. Як стверджують власники хлібозаводів, останнім часом бажаючих продати адміністративно зарегульований бізнес помітно побільшало.

      Тим часом представники хлібопекарських асоціацій знову забігали на поклін до уряду... З надією, що там згадають про підписані домовленості.

Матеріал підготовлено в рамках проекту, що здійснюється за підтримки Фонду розвитку ЗМІ посольства США в Україні.