Знову волатимуть гудки?

31.08.2004

Андрій ШЕШЕРА

Не дочекавшись навіть сороковин по загиблих на донбаській копальні «Краснолиманська» шахтарях, Леонід Кучма унадився видавати приголомшуючі своєю, м'яко сказати, несвоєчасністю укази... про нагородження перших керівників вугільної галузі. Звання Героя України отримав міністр палива та енергетики Сергій Тулуб, орден «За заслуги» — «енергетичний» віце-прем’єр Андрій Клюєв. Влада, вочевидь, поспішає «закрити справу», забувши і про численних жертв підземної трагедії, і про її причини. Бо не вірить, що можна уникнути її повторення в майбутньому ?

Нагадаємо, 19 липня ц.р. приблизно о 8-й годині вечора на одній з ділянок копальні «Краснолиманська» стався потужний вибух. В очисній лаві, розташованій на глибині 997 метрів, якраз відбувалася передача робочих місць, отже біда прихопила відразу дві шахтарські зміни — 31 робітник загинув на місці, рештки ще п'ятьох офір пізніше шукатимуть з ризиком для власного життя рятівники (з тих останніх один загине через начальницьке «давай, давай!», а півтора десятка потрапить до лікарні).

Усе, що вiдбувалося по вубуху та наступній підземній пожежі, ретельно було відслідковано в оперативних репортажах «УМ», тож, мабуть, не потребує докладного викладення тут: стягування в маленьке містечко Родинське спеціалізованих гірничорятувальних загонів майже з усього Донбасу, примусове затоплення грунтовими водами аварійної дільниці (аби хоч так приборкати вогонь), нагнітання у підземні виробітки скрапленого азоту (для зниження ймовірності повторного вибуху), вдови в новеньких чорних хусточках у черзі по матеріальну допомогу, «душевна» промова Прем'єра Віктора Януковича на цвинтарі, перед шеренгою однакових домовин, що ледь не сягала за виднокіл...

Коли всі надзвичайні емоції, як їм і належить, вихлюпнулися через край, прийшов час холодного аналізу фахівців. Як витікає з попередніх висновків експертів, залучених до вивчення причин аварії на «Краснолиманській», трагічна подія сталася внаслідок непередбачуваного викиду з вугільного масиву великої кількості метану, що миттєво розповсюдився по лаві та прилеглих штреках, змішуючись із повітрям у вибухонебезпечній концентрації. Можливо, фатальний внесок зробили також мікроскопічні частки вугільного пилу, що завжди розпорошені у підземних шахтних порожнинах, — у разі вибуху, миттєво згоряючи, вони виконують роль своєрідного генератора отруйного чадного газу.

Люди гинуть за метан?

Як неважко завважити, за аналогічним «сценарієм» розгорталися практично всі великі аварії на вугільних копальнях України — зокрема, майже два роки тому на донецькій шахті ім. Засядька та найкривавіша з них, 2000 року на луганській шахті ім. Баракова (див. довідку «УМ»). Проте нинішньому надзвичайному випадкові на «Краснолиманській» фахівці не забарилися поставити додаткові запитання. По-перше, як сталося, що найновіші автоматичні газоаналізатори, розміщені у виробітках шахти, прогавили смертельно небезпечний викид метану. Адже «Краснолиманська» вважається вельми непрогнозованою по викидах підземного газу, тож, відповідно, як неодноразово заявляло її керівництво, підприємство останніми роками вкладало значні кошти саме в створення мережі автоматичних датчиків, що мали б цілодобово чатувати метанову загрозу.

По-друге, залишається остаточно невизначеним джерело, від якого несподівано зайнялася горюча суміш. Член державної комісії з розслідування причин аварії, лідер «офіційної» Профспілки працівників вугільної промисловості Віктор Турманов висловив, зокрема, думку, що вибух міг спричинити електричний вентилятор. Його вічний опонент iз Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець «грішить» на очисний комбайн. Проте у видобувній лаві, як уже згадувалося, саме йшла перезмінка, відповідно, силове обладнання, комбайн, транспортери, скоріше за все, не працювали. А сірників чи, не дай Боже, цигарок, шахтарям під землею мати при собі не можна під острахом негайного звільнення з роботи. Спеціально ж створена державна комісія з розслідування причин аварії з остаточними висновками, напевне, не поспішатиме. Формально — тому, що через пожежу та високу температуру в постраждалій лаві все ще неможливо дістатися беспосередньо до місця трагедії. Неформально (так робиться практично завжди) — аби збити соціальну напругу на підприємстві та у прилеглому шахтарському селищі.

Третій знак запитання «по дотичній» пов'язаний, так би мовити, з екзотерикою. На Донбасі протягом тривалого часу діє група науковців-ентузіастів, яка наполегливо доводить прямий зв'язок підземних шахтних аварій зі спалахами на Сонці, орбітальними фазами Місяця, проходженням комет та іншими космічними чинниками. Попри накопичені «астральниками» приклади дивовижних збігів, офіційна гірнича наука ставиться до їхнiх методик з великим скептицизмом. Але саме 19 липня, якщо згадати, в Україні пролунало попередження про природні аномалії, викликані потужним спалахом на Сонці. Незабаром через магнітну бурю подекуди перестав працювати мобільний зв'язок, «швидкі допомоги» реєстрували суттєве збільшення викликів від хворих на гіпертонію та серце, ДАІ — погіршення дорожньої ситуації. А на «Краснолиманській» стався несподіваний викид метану. Звичайно, складати графіки видобутку вугілля в залежності від астрологічних прогнозів — то було б, мабуть, занадто. Але позаяк шахта вважається надкатегорійною за цілою низкою небезпечних факторів, тримати прогноз «астральників» десь під рукою, очевидно, також не завадило б.

Біда не питає, коли завітає

Аварія на «Краснолиманській», варто додати, вщент поруйнувала урочистості з приводу 10-ї річниці перебування на директорському посту підприємства Зiновія Пастернака, що в регіоні тільки-но розгорталися (з помітним прицілом на високу державну відзнаку ювілярові). До того моменту, як екрани телебачення та шпальти газет заповнили репортажі з гірничорятувальниками на першому плані, населення регіону встигло добре засвоїти, як десятиріччя тому перспективний гірничий інженер ризикнув очолити підприємство, де шахтарям місяцями не сплачували зарплатню, а сама копальня очікувала в черзі на закриття згідно зi скандально відомою нині програмою «реструктуризації» українського вуглепрому.

Вихід зі скрути З. Пастернак знайшов доволі оригінальний — із загальної структури «Краснолиманської» формально виокремлювалися найбільш перспективні підземні ділянки, для яких знаходили автономні інвестиційні проекти (зрозуміла річ, із використанням пільг, наданих Законом «Про вільні економічні зони в Донецькій області»). Таким чином державне за формою власності підприємство продемонструвало не лише унікальний приклад вирішення економічних проблем самотужки, а й кількаразово збільшило видобуток вугілля (2,4 млн. тонн минулоріч), почало активно здійснювати модернізацію машинного парку, водночас поступово підвищуючи зарплатню. Понад те нещодавно «Краснолиманська» повідомила про початок споруждення власним коштом додаткового шахтного ствола (фактично — нової копальні), аби прибрати до рук запаси вугілля, відведені сусіднім шахтам, не таким моторним у пристосуванні до нових умов господарювання.

Незалежні експерти з регіону твердять, що щедра злива інвестицій на «Краснолиманську» навряд чи впала б, якби копальня не увійшла до відомого ланцюжка «вугілля — кокс— метал -прокат», побудованого неформальним угрупованням «донецьких». Споживачами видобутого тут «чорного золота» є найбільші коксохімічні підприємства регіону, контрольовані холдингами «АРС» та Систем Кепітал Менеджмент. Відповідно, вельми показовими в цьому плані були повідомлення відразу кількох вітчизняних інформагенцій про напруження на українському ринку коксу, що виникло внаслідок аварії на «Краснолиманській».

Нині адміністрація шахти, вочевидь, змушена буде згорнути до кращих часів наймасштабніші свої починання. Бо прямі збитки, спричинені підприємству аварією, вже перевищили 25 млн. грн., ще приблизно 6 млн. грн. сягають грошові компенсації сім'ям загиблих шахтарів (де лише неповнолітніх сиріт залишилось понад три десятки). Остаточна ліквідація пожежі та поновлення роботи на постраждалій від газового вибуху дільниці потребуватимуть також чималих витрат (лише одна мобільна станція скрапленого азоту виробництва Сумського заводу «Компресор» спільно з донецьким НДІ гірничої механіки ім. Федорова — понад 1 млн. грн.). І це — далеко не повний «кошторис» підземної трагедії.

До питання про «стрілочників»

Реагуючи, у свою чергу, на трагічні події на Донбасі, Державний комітет з нагляду за охороною праці України встановив на українських вугільних шахтах, починаючи з серпня, особливий режим контролю. Зокрема, вводять цілодобові чергування безпосередньо у копальні інспекторів Держнаглядохоронпраці з метою забезпечення вибоїв нормативною кількістю свіжого повітря, проведенням ефективної дегазації, контролери також мусять слідкувати за концентрацією вугільного пилу, вибухонебезпечним устаткуванням тощо. Взагалі-то, все правильно. Та тихе ошелешення викликає офіційне формулювання причин введення особливого режиму: «У зв'язку з вибухом на шахті «Краснолиманська», що спричинив масову загибель людей». Тобто не сталося б НП у Родинському, то можна було б контролювати рівень безпеки праці у вугільній галузі «по-старому» — і в серпні, і взагалі...

Згідно з усталеною процедурою, прокуратура Донецької області ініціювала за фактом НП кримінальну справу за ч.2 ст. 272 Кримінального кодексу «Порушення правил техніки безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, яке призвело до загибелі людей та інших тяжких наслідків» (обмеження свободи до 5 років чи позбавлення волі до 8 років із наступною забороною займати керівні посади терміном до 3 років). Проте, як свідчить досвід інших великих аварій в українському вуглепромі, зрештою на судову лаву потраплять хіба що керівники низової ланки, які щоденно ризикують власним життям у підземному вибої поруч із рядовими шахтарями. Щодо перших осіб адміністрації постраждалих підприємств, то їм загрожує хіба що «зразково-показове» звільнення з посад.

Червоне на чорному

Також, вочевидь, відкритим залишається питання гарантій щодо неповторення аналогічних аварій у майбутньому. Колись, по сумних подіях на донецькій шахті ім. Засядька в серпні 2002 року, Президент України Леонід Кучма навіть змушений був удатися до недвозначного ультиматиму: пообіцяв закривати шахти, де відверто нехтують правилами техніки безпеки. Але, як бачимо, президентська погроза закарбувалася в пам'яті «вугільних генералів» ненадовго.

Як нині стверджують незалежні експерти галузі (той же самий Михайло Волинець, який не відчуває за собою цехових або кланових зобов'язань щодо керівництва українського вуглепрому), головною причиною підземних НП, пов'язаних з викидами метану або вугільної маси, є намагання приватних структур, що нині контролюють найбільші шахти країни, непомірно нарощувати навантаження на очисні вугільні лави. Проте ще за радянських часів галузевими дослідженнями було доведено, що на кілометрових глибинах видобуток понад 1,5 тис. т вугілля на добу різко підвищує ймовірність несподіваних викидів. Аварійна лава «Краснолиманської» давала до вибуху 2-2,3 тис. т щодобово, сягаючи подекуди «в пік» 4 тис. т.

У такому ж режимі функціонує й більшість лав шахт ім. Засядька, ім. Скочинського, «Південнодонбаської», що складають кістяк «коксівного пулу» регіону. Саме там слід чекати невідворотного повторення нинішньої кривавої трагедії. І краю тій гонитві назустріч небезпеці не видно. Бо на іншому кінці комерційно-технологічного ланцюжка, що простягнувся від вугільників до коксохіміків та металургів, — призначений на експорт сталевий прокат, ціна якого на світових ринках невпинно зростає.

Звісна річ, адміністрації копалень дійсно витрачають чималі гроші на придбання «електронних носів», які мусили б заздалегідь почути небепечні концентрації шахтного метану та, випереджаючи аварію, відключити вибухонебезпечне обладнання, а також попередити шахтарів. Проте на заваді складній імпортній електроніці часом стають самі підземні робітники, які вважають, що, попри небезпеку, головне для них «гнати добич», та, відповідно, хоч трохи більше заробляти. Як розповідають знавці ситуації, найпростіший спосіб «приспати» чутливий газовий аналізатор, — це натягти на датчик презерватив. От воно й виходить...