Смiшно до слiз

Коли немає нагоди бути на передовій, намагаєшся бути максимально корисним у тилу та вічно шукаєш роботи: то плести маскувальні сітки, то допомогти з оснащенням бійця, то поселити чергових біженців. Якщо не завантажити себе роботою по вуха — ризикуєш лишитися сам-на-сам зі стрічкою новин, і тоді стає непереливки. Власне, її перегляд і підштовхнув мене до спонтанного написання листа російському гарантові.

А все почалося з того, що бійці 95-ї бригади цілу ніч розповідали волонтеру та барду Денису Блощинському бувальщину та курйози з реалій своєї служби, а на ранок атмосфера стала настільки безшабашною, що хлопці вирішили зробити постановочне фото за мотивами знаменитого полотна Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану». На фото — хлопці в українському строї та камуфляжі з автоматами Калашникова замість шабель пишуть послання «російському цареві». Знімальна група «Вавилон-13» зафільмувала історію створення цієї епохальної світлини, після чого у соцмережах було оголошено конкурс на текст листа Путіну.

Завдання ускладнювалося тим, що організатори конкурсу просили утриматися від нецензурщини, а висловити все наболіле адресатові-агресору літературною мовою не вельми просто. «Путин, хеллоу!» — розпочала я текст (російською) з алюзією на пісню Лесі Рой, де вона з гуртом «Телері» робить етичний переспів народної хуліганської кричалки. Далі йшло зiзнання, що українці є справді вкрай небезпечними «фашистами-бендерівцями», адже у кожній українській хаті зберігається страшна за своєю потужністю зброя: холодний розум та гаряче серце. Більшість наших громадян, на відміну від росіян, має критичне мислення й не вірить брехні політиків та ЗМІ, а також готова покласти життя за власну землю, а не за бабло, як прийнято у лавах російських військ.

У листі йшлося про те, що в нас навіть школярі на канікулах волонтерять у шпиталях та збирають допомогу для біженців, а тендітні дівчата знаються на зброї та амуніції не згірш за фахових вiйськових. Про те, що, запускаючи армію своїх «зомбі» в Україну, Путін може втратити їх не лише фізично, а й ментально — контактуючи з «бендерівцями», ті ризикують підхопити від них вірус прозріння та раптово порозумнішати. Що російський Майдан наразі перебуває в зародку, але Путін робить усе можливе, аби форсувати процес.

«Гадаю, Кремль у чорно-червоних барвах виглядатиме вельми елегантно, а шини на Красній площі палатимуть просто розкішно! І «Львівське пиво» за шість гривень у центрі також порадує москвичів. Хоча ні — певно, таки за десять — економіку ж бо, вами ж підкошену, нам підіймати доведеться! Маю надію, резиденцію у Північній Кореї ви вже почали будувати, і мову, певно, вже вивчаєте! Успіхів вам у цьому! З гарячими вітаннями, укри-бендерівці, воїни вільної землі. Слава Україні!».

Мій текст набрав найбільшу кількість голосів, тож у неділю мене запросили на урочисте написання його біля головної пошти, на Майдані, після чого послання було урочисто надіслане адресатові замовним листом. Підписи поставили кияни з «групи підтримки», а також бійці батальйону «Вікінг», що дописали декілька «теплих» постскриптумів. До конверта було вкладено фото з бійцями, що пишуть листа, а також візитку Яроша — фетиш, з якого російські ЗМІ свого часу роздули цілу епопею.

Нагородою за перемогу мені стане військовий вишкіл під Одесою — набір навичок, необхідний на сьогодні кожному українцеві, незалежно від того, чи йде він на передову. Адже сміх сміхом, але без уміння чистити «калаш» та зупиняти кровотечу в наших реаліях якось некомфортно.

Невідомо, чи дійде послання до серця (чи що там у нього натомість?) російського самодержця. Але точно дійде до українців — нагадає їм, що ми здатні сміятися, а отже, непереможні.