Хочу підтримати Інну Зубко, лист якої було надруковано в «Україні молодій» 7 серпня ц.р. у замітці «Далеко Царьову до українця». Українська мова, переживши стільки заборон, зневаги, вже в незалежній Україні все ще продовжує бути під загрозою.
На інавгурації Петро Порошенко, звертаючись до «жителей Донбасса» російською мовою, абсолютно зневажив українців Донбасу. І в Донецьку, і в Луганську є україномовні українці, а скільки там по селах україномовних! Як після цього почувають себе ті, хто ніс там українське? Але вони зараз неактуальні, насамперед важливі жителі Донбасу, які чомусь не розуміють державної мови. Вивчити чи хоча б зрозуміти українську нескладно, а насправді її незнання — це неповага до всієї країни. Такі самі звернення чуємо від Арсенія Яценюка, Юрія Луценка, від міністрів. Міністр внутрішніх справ Аваков демонстративно розмовляє російською, хоча, коли ще призначався на цю посаду, виступав українською. Це ж найвищі особи держави! З кого ж тоді брати приклад?
Ось уже три місяці, як я прошу в установах, закладах обслуговувати мене державною мовою. Подив на обличчі — чого вона взагалі хоче, чи інших проблем у людини немає? У магазинах — насмішливі очі, крива посмішка і далі демонстративно продовжують російською.
Пишучи скаргу на відмову обслуговувати українською, побачила попередню — покупець скаржився, що на її прохання, а потім вимогу обслуговувати українською продавець і завідувачка привселюдно насміхалися з неї. Чому за таку зневагу не штрафують магазин? В іншому магазині на схожу скаргу мені відповіли, що в Україні надзвичайну увагу приділяють правам національних меншин. Яких?! Може, вас обслужать польською, болгарською, грецькою? Ні. То обслуговуйте тоді державною в магазинах, перукарнях, поліклініках, якщо у вас відсутній зворотний зв’язок. Іще чого! Вас обслужать російською. От і виходить, що захищають у нас мову тільки однієї національної меншини. Ну а на національну більшість (українців) узагалі звертати увагу не потрібно.
Що це? Державна політика, стратегія розвитку України, нації? Ну звісно. У нас же «Єдина країна. Единая страна» — штучно впроваджений проект, який узаконив зневагу до української мови, до свідомого українця. Вже не раз мені закидали: «А у нас єдіная страна, поетому ми — по-русскі».
Державна мова — це питання національної безпеки держави. Вже Росія влізла до нас рятувати російськомовних, яких сама ж обстрілює з гранатометів, руйнує їхнє житло, вбиває, бо просто потрібна територія України. Задумайтесь і дослухайтесь до слів Ліни Костенко: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову».