Ліки від безпам’ятства

«Інформаційна війна привносить не меншу дестабілізацію в Україні, ніж збройна, — зазначив директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович у понеділок, на «круглому столі» «Історія на фронті інформаційної війни» з нагоди презентації сайту «ЛІКБЕЗ. Історичний фронт». — Ця війна опирається на певні міфи ще російської імперської і радянської пропаганди, що досі формують погляди значної частини суспільства на ті чи інші події в історії. Відомо, що Путін розгортає бойові дії саме в тих регіонах, де мешкає найбільше людей, які є носіями «радянської» ідентичності, що базується на радянських міфах».

Володимир В’ятрович переконаний, що історики мають громадський обов’язок надати людям факти для розрізнення правди і брехні. Вірогідно, цим і керувалася команда істориків-ентузіастів, що на громадських засадах започаткувала проект «ЛІКБЕЗ. Історичний фронт» (http://likbez.org.ua/) — сайт, де зібраний перелік міфів, стереотипів та спотворень, на яких ґрунтується російська історична антиукраїнська пропаганда: щодо території країни, Новоросії, «бандерівців» і «колабораціоністів». Як розповів автор та координатор проекту історик Кирило Галушко, тут відповіді на кожен міф підготовлені провідними фахівцями-істориками з наукових та освітніх установ Києва та інших міст України.

Кирило Галушко навів низку міфів, які поширює російська пропаганда, аби «довести», що Україна як вільна держава не має права на життя. Скажімо, легенду про випадковість сучасних територіальних меж України, які є «лише подарунками Леніна, Сталіна і Хрущова». На сьогодні таким чином спростовано майже сотню подібних міфів. Загалом же метою проекту є інформування всіх зацікавлених — чи жителів України, чи Росії, чи інших країн, про ключові суперечки з приводу того «що таке Україна», «що таке історія України» і що таке «територія України». «Ми викладаємо основні міфи або стереотипи і даємо відповідь, засновану на фактах і документах. Наш читач може сам робити з цього висновки, — каже історик. — У кожній рубриці сайту читач може знайти певний міф чи стереотип, прочитати на нього коротку відповідь жирним шрифтом і нижче — більш докладний текст. Також є посилання на статті, книги, архіви». З огляду на актуальність, перша версія сайту робиться російською мовою, надалі, окрім української, планується поява англійської, німецької та французької версій, щоб у світі також пригадали, звідки взялася Україна.

Цей проект є суспільним. Він фінансується за кошти, зібрані через соціальні мережі, над ним працює чимало волонтерів. Партнери проекту — Український інститут національної пам’яті, Інформаційно-аналітичний центр Ради національної безпеки і оборони України, Інститут історії України НАН України і сайт «Історична правда». До речі, цей сайт нещодавно відзначив свою четверту річницю, щодня на нього заходить до сотні тисяч відвідувачів. «Ми не в силі «переплюнути» російську пропаганду. Ми — країна свободи, і маємо представляти людям всі ті складнощі, розмаїття, контраверсії, що були в історії, — каже ініціатор «Історичної правди», відомий історик і громадський діяч Вахтанг Кіпіані. — І сьогодні я бачу, як фахівці відклали багато своїх недописаних статей, дисертацій і взялися за матеріали, які стануть першою цеглинкою в побудові для суспільства картини світу, яку важливо знати».

Директор УІНП Володимир В’ятрович наголосив, що українців розділяє не минуле, їх розділяють міфи і стереотипи, створені в минулому. І тому слід займатися не пропагандою, а популяризацією історії, як в інших демократичних країнах. Пропаганда передбачає єдиний сюжет, єдину лінію централізованого донесення інформації, натомість популяризація передбачає різні інтерпретації і змагання між ними. Тому Український інститут національної пам’яті — це координуючий орган громадських ініціатив. Він не вироблятиме якісь історичні принципи і не змушуватиме усіх їх дотримуватися.

Керівник Інформаційно-аналітичного центру РНБО Олексій Копитько нагадав, що європейським країнам вдалося досягти громадянського миру через створення картини світу, де спільне майбутнє є важливішим за минуле. Він також поставив перед учасниками круглого столу слушні питання — чи історики могли б запропонувати теми з історії України, які об’єднували б усе суспільство, будучи прийнятними для всіх жителів України: представників різних етнічних спільнот, віросповідання, з різними уявленнями про «радянське минуле». Історики запропонували: Київська Русь, козацтво, хліборобська культура. Утім і тут є свій набір усталених стереотипів, зокрема, щодо відносин українців і татар. Втім, і ці стереотипи руйнуються історичними фактами.