Все для фронту, все для перемоги

Війна на Донбасі триває вже чотири місяці, але тільки недавно деякі харківські підприємства оборонної галузі отримали замовлення на важку техніку. Зізнання силовиків у тому, що без броні терористи розстрілюють їх, як мішені у тирі, особливо трагічно пролунало на тлі іншої інформації, поширеної у ЗМІ. Виявляється зараз на складах Харківського бронетанкового заводу припадають пилом близько 500 нових БТРів і танків, половину з яких можна поставити на колеса за досить короткий термін. Поставлять чи ні — невідомо, але певні зрушення є. Концерн «Укроборонпром», до складу якого входять шість підприємств ВПК регіону, зараз скрізь проводить перевірку, намагаючись запустити робочий конвеєр. Мета — якнайшвидше озброїти армію.

Коней на переправі не міняють?

Харківська «оборонка» — під прицілом. Підприємства постійно «мінують» телефонні терористи, обстрілюють iз гранатометів диверсанти, пікетують і ті, хто вважає танки великим злом, і ті, хто злочином називає саме відсутність їх виробництва для потреб АТО. З Харківським заводом імені Малишева — і поготів проблема. Наприкінці минулого місяця частина співробітників вийшла на мітинг, заявивши, що підприємство захопили рейдери. Правда, конфлікт досить швидко владнався: діючого директора Вадима Федосова в «Укроборонпромі» вирішили замінити Миколою Бєловим, який працює тут давно і навіть очолював підприємство в 2011—2012 роках.

Однією з причин кадрової ротації гендиректор концерну Роман Романов назвав загальне погіршення справ на підприємстві протягом року. «Виробництво помітно загальмувалося, борг iз зарплати перевищив 6 мільйонів гривень, — сказав він. — Завод фактично відсторонився від співробітництва з силовими підрозділами держави, хоча має колосальні можливості й резерви, які вже зараз повинні бути спрямовані на потреби АТО. Крім цього, підприємство порушило ритмічність у реалізації ключових зовнішніх контрактів».

Ознаки погіршення після комплексних перевірок спеціалісти «Укроборонпрому» виявили, схоже, і на інших підприємствах, що входять до складу концерну. Результат аналогічний. Директором Харківського бронетанкового заводу призначили Олександра Овсяника замість Віктора Козонака. А крісло «генерального» на Харківському машинобудівному (ФЕД) — пустує досі, бо Олександру Жданову, який очолював підприємство ще з радянських часів, не знайшли гідної заміни. А можливо, і не знайдуть, оскільки на захист хоч і немолодого, але успішного керівника став увесь управлінський Харків. Скажімо, депутати міськради прийняли звернення до всіх органів столичної влади, в якому звільнення Жданова назвали «рейдерським захопленням підприємства через зміну директора». На їхню думку, «це призведе до негативних наслідків не лише у Харкові, а й у державі».

Не готові розпрощатися з бувалим менеджером і обласні чиновники. «Зараз обов’язки директора виконує один із заступників гендиректора, — сказав заступник голови облдержадміністрації Василь Хома. — У нас немає інформації про те, кого будуть призначати на цю посаду. Рiч у тiм, що «Укроборопром» — «сам собі режисер». Вони призначають і звільнюють директорів iз власних міркувань, не обтяжуючи себе тим, щоб узгодити кандидатуру з ХОДА. А коли виникають проблеми, вони приходять і просять допомогти. Так трапляється, коли їхнім заводам вимикають електроенергію, газ або ще якісь проблеми. Тоді ми їм допомагаємо».

У самому концерні затіяну ротацію кадрів пояснюють бажанням якнайшвидше забезпечити Збройні сили та Нацгвардію броньованою технікою. Мовляв, потрібні керівники, здатні запустити конвеєри і налагодити контакт з усіма ланками вітчизняної «оборонки».

Головне завдання — танки для Батьківщини

Сьогодні завод імені Малишева має контракти на 4,3 мільярда гривень. Левова частка замовлень — півсотні танків «Оплот» нової модифікації для армії Таїланду. «Це замовлення не знімається з порядку денного, — каже Микола Бєлов. — Однак наша першочергова задача — своєчасно поставляти нову чи модернізовану техніку для армії України. Для цього ми готові працювати цілодобово. У нас уже є контракт iз Міноборони на 10 танків «Оплот». Також обговорюємо питання з Нацгвардією про модернізацію поки що 10 танків Т-64. У майбутньому ця кількість може зрости до сотні. Готується для відправки в зону АТО чергова партія «БТР-4».

Паралельно «малишевці» намагаються збільшити потужності з ремонту і відновлення пошкодженої в боях техніки, а також очікують замовлення на броньовані автомобілі «Дозор-Б». Особливим попитом уже зараз у зоні АТО користуються виготовлені на підприємстві решітчасті екрани для захисту броні від вогню гранатометів.

Осилити збільшені обсяги виробництва заводу буде непросто. Протягом року з підприємства через борги iз зарплати звільнилося півтори тисячі чоловік, а ті, хто залишився, перейшли на триденний графік роботи. Серед кадрових втрат — фактично вся технологічна служба і поріділі лави верстатників. Більшість iз них ще не встигли «укорінитися» на нових місцях, тому Микола Бєлов планує повернути їх до рідних цехів. Завод уже оголосив про масовий набір фахівців. Тільки інженерів запросили близько сотні. Новий директор обіцяє погасити борг iз зарплати, виділити місця в гуртожитку і виплачувати надбавки за роботу в півтори зміни. При цьому уточнює — наказу залишатися в цеху після основної зміни він не підписував. Таке рішення «малишевці» приймають самі.

Аналіз прорахунків

Технічні характеристики танку «Оплот», що невдовзі з’явиться на озброєнні української армії, вдвічі перевищує можливості більш старої моделі — Т-64. Але за цю різницю державі доведеться викласти чималу суму. Тому колишній директор заводу Вадим Федосов вважає, що під час війни доцільніше все ж зробити ставку на модернізованому варіанті більш старої машини. Озброївши Т-64 новим видом динамічного захисту і більш серйозною гарматою, завод наразі випускає порівняно недорогий танк, здатний вести, у тому числі й локальні бої в населених пунктах.

Досить критично в інтерв’ю агентству «Головне» Вадим Федосов оцінив і загальний стан танкового господарства держави. Він каже, що Україна встигла кардинально відійти від радянської системи забезпечення військ сучасною бронетехнікою, але так і не сформувала власну. Зникли також повноцінні ремонтні роти і батальйони. «Вони є, але лише на папері, — запевняє він. — Немає спеціалістів, технічного забезпечення, запчастин, палива, обладнання. На початковому етапі АТО було сформовано 40 бригад, які відновлювали техніку. Були вони й на заводі імені Малишева, хоча це й не наша функція. Зараз таких бригад уже менше, але вони дуже потрібні. Якщо механік може замінити двигун, гусениці, коробку передач iз допомогою ремонтної роти, то для ремонту блочної системи електроніки чи оптики потрібні професіонали».

На брак сучасних кадрів скаржиться і Микола Бєлов. Каже, що зі своїми досвідченими інженерами може виконати замовлення сьогодні лише у тому випадку, якщо поруч буде спеціаліст, який розуміється на комп’ютерних системах та електроніці. Тому завод зараз активно шукає спеціалістів серед випускників технічних вузів міста. Спокусити їх можна тільки високою зарплатою і перспективою роботи на сучасному обладнанні.

А ТИМ ЧАСОМ...

Нарешті вписавшись до системи забезпечення зони АТО важкою технікою, Харків фактично провалив план відправки на фронт транспортних засобів, що був доведений до всіх підприємств країни. Заступник голови облдержадміністрації Василь Хома повідомив, що сільські райони області впоралися з цим завданням на 80 відсотків, а Харків — менше ніж на 50. «Перша причина цього — формальний підхід до складання бази даних по техніці, — сказав він. — Виявилося, що на багатьох підприємствах указана техніка або відсутня, або не може використовуватися у військових підрозділах. Інша причина в тому, що окремі керівники поховали техніку, розібрали її і навіть повивозили до сусідніх регіонів. Цим питанням наразі займається прокуратура».

На думку Василя Хоми, таку поведінку не можна виправдати в принципі, оскільки війна з Донбасу може перекинутися на інші регіони, і тоді «скупому» Харкову теж відмовлять у допомозі.