Херсонці пишаються своїми героями.
Військовим організували грандіозну зустріч: більш як півтисячі людей зібралися на головній площі південного міста, щоб привітати героїв. Їх у буквальному сенсі закидали квітами, щиро дякували за виконання військового обов’язку. На жаль, бачити й чути це змогли не всі: підрозділ, виходячи з оточення «зеленим» коридором, потрапив під обстріл бойовиків, у результаті чого троє херсонців загинули.
Попри радість зустрічі, розмовляти з пресою бійці, якi повернулися додому, категорично відмовлялися. В одного з воїнів нерви все ж здали. «Нас там просто кинули. Хто з нашого командування буде відповідати за те, що там сталося?» — у запалі кинув він. «По дорозі російські війська нас просто розстріляли, як куріпок. Вони не ховалися, не таїлися від нас. Просто стояли на дорогах і розстрілювали нас із посмішками на обличчях», — підтримав емоційну репліку товариша доброволець батальйону «Херсон» Олег Додонов.
Шістьох бійців батальйону привезли в Херсон на машині «швидкої допомоги» — зараз вони проходять лікування в обласній лікарні. Інформації про ще 10 бійців батальйону спецпризначення поки немає.
Найбільше гнітила бійців звістка про загибель командира батальйону «Херсон» Руслана Сторчеуса, який разом зі своїм водієм Олегом Пєшковим 25 серпня на службовому автомобілі потрапив у засідку терористів. Удома в загиблого 35-річного комбата залишилася старенька мати та дружина з трьома малолітніми дітьми. З перших же днів Майдану Руслан Олександрович поїхав до Києва відстоювати свободу. Коли ж путiнські війська захопили Крим і розгорілися бої з донецькими сепаратистами, записався добровольцем у батальйон «Херсон».
За кілька днів до загибелі комбата журналісти «УМ» з ним поспілкувалися. У нашій телефонній розмові Руслан Сторчеус говорив про те, що чуму зі сходу треба зупинити за будь-яку ціну. «Зрозумійте, якщо ми зараз не зупинимо бандитів у Донецьку і Луганську, завтра вони прийдуть до нас!» — казав він. Водночас він не приховував, що бійці спецбатальйону «Херсон» не підготовлені ні матеріально, ні технічно до бойових дій. «Легку стрілецьку зброю нам видали, а от станкові кулемети і гранатомети досі тільки обіцяють. Але ж їх ще освоїти потрібно! Легких кевларових касок у нас немає, камуфляжу і військових «разгрузок» теж. Потрібно мати хоча б сотню бронежилетів, але нам їх не видали, а щоб їх нам купити, треба щонайменше 350 тисяч гривень. Мої соратники по Євромайдану створили і зареєстрували фонд підтримки батальйону «Херсон» та збирають пожертвування на бронежилети», — зазначив він пізніше і в інтерв’ю місцевому виданню «Новий день».
За інформацією управління МВС у Херсонській області, батальйон «Херсон» відправляти назад у зону проведення АТО не планується. Їхні сили будуть використані для забезпечення безпеки на території Херсонської області, що межує з окупованим Кримом. Міністр МВС Арсен Аваков запевнив, що бійців «Херсона» знову відправлять на АТО тільки «у разі відкритої повномасштабної війни». Це підтвердив на своїй сторінці в «Фейсбуці» і екс-«губернатор» Херсонщини Юрій Одарченко. «За умов сьогодення, батальйон спеціального призначення «Херсон» має обороняти південний кордон нашої області, біля якого на території анексованого Криму РФ постійно збільшує кількість військових. Наші бійці будуть задіяні винятково в чотирьох прикордонних районах області», — написав він.
60-річна Тетяна Горячевська пригадує, що спершу син Олександр не посвячував її з чоловіком у свої задуми. Він був інженером-теплотехніком за освітою, після закінчення вишу працював на Полтавському тепловозоремонтному заводі за фахом. >>
Українці вже звикли до того, що війна в нас називається АТО, окупанти — сепаратистами, а біженці — переселенцями. Кажуть, що так зручніше «батькам нації» вести міжнародні перемовини. Це, у свою чергу, теж виявилося лише черговою брехнею і призвело фактично до капітуляції України перед так званими тимчасово непідконтрольними територіями. >>
Село Черневе, що в Глухівському районі на Сумщині, — невелике, ледве чотириста мешканців набереться. Проте неабиякі пристрасті вирують нині в цій сільській глибинці, розташованій усього за якихось п’ять кілометрів від російського кордону. >>
Ця історія починається з Майдану. Олексій Кабушка пригадує, що потрапив на Майдан іще тоді, коли його, по суті, не було. Дізнавшись про те, що Віктор Янукович відмовився підписати у Вільнюсі договір про євроінтеграцію, відчув, що потрібно вирушати до Києва. Приїхав на Майдан годині о 19-й, але там нікого не було. Чоловік навіть розгубився: невже він сам такий? >>
Доки ми з Юрієм Скребцем спілкувалися, він увесь час відволікався на телефонні дзвінки. Усі вони переважно стосувалися поранених українських воїнів, життя яких від самого початку бойових дій на Донбасі дніпропетровські лiкарi рятують постійно і цілодобово. >>
Чорнобиль і через 30 років після аварії на атомній станції є загадкою. Ми відправилися туди в організований тур, прихопивши власний старенький дозиметр 1987 року випуску... Нагадаю, напередодні 30-х роковин із часу вибуху на ЧАЕС Президент підписав указ про створення Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. >>
